"Щоразу в день спектаклю не міг шматка в рот узяти" — актор перед виставою про голод

Київський актор Олександр Форманчук не міг їсти в день спектаклю про голод. Моновиставу "Голодний гріх" за новелою Василя Стефаника "Новина" поставив Олександр Білозуб.

"На чорній сцені з розсипаного соняшникового лушпиння вилазить мій герой – у подертих полотняних штанях і вишиванці. Зачіпає металеву миску з водою й першим звуком на сцені хлюпає вода. Тут він починає пригадувати свій гріх. "У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у річці свою молодшу дівчинку. Хотів утопити й старшу, але та випросилася". Батько вирішив позбутися дітей, бо любив їх і не міг дивитися, як вони страждають від голоду. Доки грав у спектаклі, дуже схуд, хоча спеціально дієти не дотримувався. Само сталося, що з кожним днем підготовки до ролі їв усе менше. Перед прем'єрою на два дні зовсім припинив. І потім щоразу в день спектаклю не міг шматка в рот узяти. За день до вистави сідав у тиші й хвилин зо 20 молився. Після — намагався одразу лягти спати. Було абсолютне фізичне та емоційне виснаження. На сцені постійно порпався в лушпинні й тоді довго не міг відкашлятися від пилу", - розказав актор.

Його бабуся пережила голод і 30-х років, і повоєнний.

"Їхньому селу на Житомирщині ще пощастило — корови не у всіх забрали. Вона їх сім'ю і врятувала. А от сусіди як тільки не виживали. У клубах посадовці жирували й недоїдки зі столу викидали свиням. Люди пробиралися до корит й вибирали звідти мочений хліб, напівгнилі овочі. Їли сушені корінці рогози, хоча вона страшенно гірка й неїстівна, й нудило після неї. Жаб їли. Коли і їх не стало, їли котів. Одна сім'я навіть з'їла свою малолітню дитину. Моїм родичам вистава дуже сподобалась. А вони чесні, можуть прямо сказати "Саша, сьогодні ти прогнав". Деякі друзі декілька разів приходили дивитися. Казали, найтрагічнішим моментом був, коли мій герой говорив з могилою покійної дружини й коли у агонії облизував ложку. Як голодне цуценя лиже порожню тарілку, намагаючись згадати смак їжі. Забувати цю трагедію не можна. Щоб глядач пам'ятав — треба берегти одне одного й ділитися. Коли сусід голодує, а ти галушками рот набиваєш, то ніби крадеш у нього", - зазначив Білозуб.

×