До 31-го серпня в одеському центрі сучасного мистецтва "Чайна фабрика" показують роботи київського художника Андрія Єрмоленка з серій "Анархія" та "Українська героїстика". В останній художник зобразив опришка, гайдамаку, Романа Шухевича. "Анархічна" серія присвячена руху Нестора Махна.
Ваші роботи частіше можна побачити у Києві. Як на них реагують в Одесі?
Дуже прикольно. Місцеві художники через відвертість моїх робіт одразу запитали: "Як тебе до цього часу не посадили?". Усі плакати україномовні, я виступав українською. Приємно, що одесити переходили на неї теж.
Образ Вашої "Мами Анархії" і дівчат з руху FEMEN має багато схожого — вінок, оголений бюст...
Для мене тут немає жодного зв'язку. Коли малював "Маму Анархію", швидше звертався до модернізму кінця 19 - початку 20 століть. Чех Альфонс Муха дуже любив зображати жінок у вінках. Сучасна жінка-анархія і FEMEN - різні речі. Більше анархічні Pussy Riot. Люди, які випинають себе, але не мають базової ідеї, це пшик. Дівчата себе дискредитували останніми подіями зі спилюванням хреста. Вони навіть не розібралися, що відбувається. Але найбільше мене здивували журналісти, які чекали, коли все почнеться. Вони знали, кому цей хрест. Але ніхто не підійшов і не сказав: "Дівчата, що ви робите? Це хрест політрепресованим". А потім у своїх статтях написали, що "FEMEN" - дури. У моєї "Мами Анархії" бюст не оголений. Він прикритий кулеметними стрічками. Жіночий бюст оспіваний багатьма митцями. Наприклад, художники епохи Ренесанс приділяли багато уваги збільшеним жіночим грудям. З цього не варто робити бренд України. Ми маємо супер-бренд — нашого президента.
Герой Вашої роботи "Кінець ери мультикультуралізму" - норвезький терорист Андерс Брейвік. Як Ви хотіли його показати?
Брейвік — це загроза, яка нас усіх чекає. Я його зобразив таким, яким він сам себе уявляв. Картина нагадує апокаліптичну історію, коли приходить велике загрозливе зло, яке себе вважає лицарем у сяючих обладунках. Воно знищує все на своєму шляху — людей, дітей, тварин. Нещодавно роботу побачили мої знайомі шведи. Вони сказали: "Взагалі дуже цікаво. Але ж ти не знаєш, що відбувається у Норвегії насправді. Ти не був жодного разу в Осло і не бачив, що країну окупували вихідці з Близького Сходу. Чому ти його засуджуєш?". Я зрозумів, що настала доба занепаду мультикультуралізму. Відбувається повернення до самоідентичності кожної людини, до власної національності. Брейвік — це явище, яке породила лояльна європейська культура. Його зробили іконою 21 століття зі знаком мінус.
Коли і як дозволяєте собі бути анархістом?
Мій анархізм у першу чергу полягає в тому, що починаю від себе. Не треба чекати, що прийде хтось і буде тобою командувати. Самому треба щось продукувати. Україна вже дозріла до того, щоб прийшла правильна анархія. Люди не довіряють ні владі, ні опозиції, повертаються до себе і організовуються у певні групи. Вже бачу, що українці не чекають закликів, щоб зібратися і вийти. Віталій Запорожець, який застрелив з рушниці міліціонера, це образ анархіста, який відстояв себе. У інших країнах в добу Відродження його зобразили б як героя, який постояв за себе і пішов проти ката. А у нас його посадили на 7 років. Малювати — це найкраще, що умію робити. Виходити на вулицю? Так, роблю це. Але виходжу не під прапорами, які там стоять, а під свій власний. Я не вірю в анархічну державу. Але вірю, що анархія — це перехід від одного стану в якісно інший.
Ви комерційний художник?
Так. Малюю для того, щоб це купували. Хоча маю роботу, на яку ходжу і отримую зарплату. Як художник не працюю на замовлення. Я спочатку намалюю. Якщо подобається, купуй. Кожен громадянин має усвідомлювати, що не ми повинні боятися влади або директора, а вони мають боятися нас. Бо якщо нас не буде, у них теж нічого не буде. Мої роботи — це авторські плакати. Кожного є 10 примірників. Вони мають авторський підпис, сертифікат. Коштують недорого — $500. Займаюся плакатистикою, яка давно померла в Україні. Багато плакатів і афіш - банальне використання фотошопу. Тому коли йдеш вулицями, бачиш сірість.
5 
4880
Коментарі
9