"Пропала грамота" - це вертеп на великому екрані

 

Відомий фільм Бориса Івченка "Пропала грамота" (1984) кіноогрядач Мар'на Янкевич називає своєрідним вертепом у світі кіно. Він у радянський час зміг перекреслити всі шароварні кліше - каже вона.

"Я передивлялася її багато разів. Це той фільм, який підкупив українською іронією. Він театральний. Мені дуже подобається наша українська театральність, коли вона зроблена зі смаком. Аж хочеться, щоб сучасні режисери зробили рімейк "Пропалої грамоти", але годний.

Мені найбільше подобаються дуже класно прописані діалоги між персонажами і гра акторів. Це не історичний, не реалістичний фільм. Це вигадка, казка, в якій існують наші персонажі: ти будеш козаком, ти будеш чортом. Тобто, по суті перед нами вертеп.

Український театр у вигляді вертепу історично починався від бурс і семінарій. Мені здається, що цей фільм відсилає до семінаристів, яким роздають ці ролі. Ця театральщина дуже притаманна українцям, і цього не треба цуратися. Цей фільм містифікований, і в цьому вся прекрасність. Люди люблять містифікації, наші люди, попри заборони релігії, в першу чергу тільки до ворожок і йдуть. Тут є відьми-спокусниці, чорти, козаки. Це певна наша культура, українськість, яку ми забуваємо і яку би хотілося зберегти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Головний герой агресує і постійно кудись спішить" - критик про фільм "Додому"

"Пропала грамота" - це також перекреслення шароварщини, яку за Союзу всі асоціювали з українцями. Є в ньому теплота. Мені приємно дивитися цей фільм. Зараз ця стилістика вже застаріла, але як на фільм у певному історичному контексті, – цей фільм є відображенням українського культурного пласту у кіно", - зазначає Мар'яна Янкевич.

×