У київському видавництві "Академія" у серії "Автографи часу" вийшов вже другий написаний у незвичному для нашої літератури жанрі психічної біографії роман Степана Процюка "Маски опадають повільно" про Володимира Винниченка.
Нагадаємо, перший психобіографічний роман "Троянда ритуального болю" - про Василя Стефаника.
Із сторінок нового роману постає ексцентрична і екзотична постать Винниченка, його жорсткі та незвичні пошуки власної самобутності, прощання із набутими масками, його ризиковане особисте життя, світло і темрява, які водночас вміщує кохання, а також любов і ненависть, що супроводжувала письменника аж до смерті.
"Я цей роман писав понад рік, майже щодня. Паралельно вивчав життя Винниченка, інколи переживаючи потрясіння від невідомих мені раніше фактів...Напевно, комусь видасться, що Винниченко, особливо, до еміграції, постає у моєму романі невротиком і Дон Жуаном. Мені було важливо зобразити, як ця незвична людина поволі, п'ядь за п'яддю, змінює себе, ведучи безкомпромісну боротьбу із власними лінощами, деструктивними рисами характеру і фатумом долі.
Якщо у першій половині життя Винниченка ще можна назвати невротиком (хто із нас не буває і таким?), то загалом йдеться про потужну еволюцію до видатного мислителя і місіонера, який створив власну концепцію щастя – конкордизм. Я вже не кажу, що його твори перекладалися багатьма мовами, особливо роман "Слово за тобою, Сталіне!", - розповів Процюк.
За його словами, коли роман був уже майже написаний, Винниченко приснився письменнику.
"Такий красивий, у строгому темно-синьому костюмі, із чорною борідкою. Я начебто показую йому якийсь альбом, він листає... Схвально киває головою. Для мене це був знак: Степане, запрацювався, пора закінчувати роман", - додав автор.
2 
4880
Коментарі
1