Першого лауреата Малої Шевченківської премії увічнили

5

Фото: надав Мирослав Слабошпицький

У місті Хорол на Полтавщині відкрили меморіальну дошку наймолодшому лауреату Малої Шевченківської премії, письменнику Олесю Ульяненку. Пам'ятний знак встановили на фасаді Центральної районної бібліотеки.

Олесь Ульяненко народився в Хоролі. У 15 років пішов з дому. Закінчив медичне училище. Служив десантником у Радянській армії. Працював у Якутії. 1988-го надрукував перший твір "Зимова повість" .

"Я по паспорту Ульянов, хоч від початку Ульяненко. У мене в Харкові дядько і брати - і всі вони "Ульяненко". А за паспортом - це бабуся поміняла прізвище батька у метриці на ленінське, - розповідав про себе Олесь Ульяненко. - У родині ходить версія, що його мало не посадили. Вони з пацанами підірвали портрет Сталіна. Йому загрожував строк. А з прізвищем Ульянов тоді посадити не могли".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Друзі Олеся Ульяненка створили його меморіальну бібліотеку

1997 року за роман "Сталінка" отримав Малу Шевченківську премію. Спільно з режисером Володимиром Тихим написав сценарій за ним. Пізніше Ульяненко стверджував, що сюжет несанкціоновано використав московський режисер Сергій Сельянов у фільмі "Жмурки". "Сталінка" входила у програму загальноосвітніх шкіл і ВНЗ.

2006-го вийшов роман "Знак Саваофа". Книга описувала кримінальні схильності та сексуальні збочення священників УПЦ. Ульяненко називав Московський патріархат п'ятою колоною , яка ніколи не підтримувала незалежності України. Письменнику оголосили анафему.

Книжка Ульяненка "Жінка його мрії" 2009-го Національна експертна комісія з питань моралі визнала порнографічною. Роман вилучили з обігу. Однак висновок комісії викликав хвилю обурення серед української інтелігенції. Ульяненко став першим письменником, який подав до суду на Національну експертну комісію з питань захисту моралі. Після деяких правок у тексті роман дозволили перевидати.

"Ульяненко перший в сучасній українській літературі почав писати про тих, кого називав "пропадюги". Чекаю перекладу його "Сталінки" англійською. Оповідання "Яйця динозавра" виходило в канадійському журналі. Воно про чоловіка, який хоче наліво набрати від своїх друзів по 50 копійок за те, що покаже яйця динозавра. Хоча то страусячі. Враження від короткої прози письменника – приємне. Вона веселіше за роман "Сталінка", хоча філософія в оповіданнях Ульяненка зовсім невесела. Це образ тої України, яку ми не хочемо знати", - оцінює творчість письменника Максим Тарнавський, професор Торонтського університету.

Олесь Ульяненко помер у київській квартирі в ніч на 18 серпня 2010 року. Офіційна причина - хронічна серцева недостатність. Похований на Байковому цвинтарі.

"Йому було на все насрать. Тому ми зійшлися,- згадує Ульяненка письменник Михайло Бриних. - Він ніколи не "фільтрував базар", кожному в обличчя міг сказати: "Та пішов ти на х..й". За це одгрібав частенько, але не мінявся. З іншого боку, його оцінки людей ніколи не мали для нього значення, надто коли йшлося про письменників, – людей і тексти він якось для себе розставляв на різні полички. Один епізод. Сидимо, говоримо. Улян: "Андрухович – г...дон, Жадан – той іще п..рас, хоч і талантіщє. Да пішли вони всі на х...й". Заходить Жадан. Улян: "О, прівєт Сєрьога, а ми тебе якраз згадували". У ньому не було зла, хоча багато хто й досі якусь образу витеплює в душі за його слова. Мені бракує його, з оцими його рубаними оцінками людей і подій, із цією безкомпромісністю, яка для нього була нормою. Чимось буденним, як руки помить"

×