Підприємець Петро Шандиба з'їздив на гору Карачун.
46-річний підприємець Петро Шандиба з райцентру Тальне Черкаської області минулі середу й четвер провів у зоні бойових дій. Разом із товаришами їздив до військовослужбовців української армії, що дислокуються на горі Карачун між Слов'янськом і Краматорськом.
"Виїхали з Тального бусом о 12 ночі. Напередодні збирали продукти. Хлопці просили привезти хоч якоїсь зелені, бо консерви вже набридли. В 9 ранку вже були поблизу Ізюма. Нас чекав знайомий із Умані, що служить там. Розказав, якою дорогою їхати. Вирішили їхати без супроводу. Хлопці на блок-посту в Ізюмі розповіли, як добиратися".
"Якщо хоч раз не туди повернете – потрапите до чеченів", – попереджали.
Спочатку черкасці поїхали на гору Карачун.
"На гору нікого з цивільних не пускають, але нас наші пацани провели. Доїхали до їжаків і спинилися. Далі, навіть якщо тебе чекають і про тебе знають, їхати не можна. Будуть відразу стріляти на ураження Вийшов провідник. Там цілий взвод уманських хлопців. Але першими, кого ми зустріли були двоє дівчат в армійській формі. Одна з косою, інша – без".
"Дівчата, а де тут уманські хлопці?" – питаю.
Відповідає одна грубим чоловічим голосом. Виявляється, то двоє закоханих були: хлопець і дівчина. Тільки хлопець із косою, а дівчина – без. Українські Ромео і Джульєтта на війні.
Шандиба каже, що у військових на горі Карачун бракує приборів нічного бачення і тепловізорів.
"Я привіз туди дві кевларових каски. Брав у хлопців із Шампані (село на Черкащині). Одну завіз тальнівському хлопцю Андрію, що стоїть на посту 3-А, а іншу – уманцю Вартість кожної – 2 тисячі гривень. Один тепловізор коштує 20 тисяч гривень. В мене таких грошей нема. Сказав знайомим із Києва. Вони обіцяють назбирати".
За дві години черкасці поїхали на найважчий пост – 3 "А".
"Тільки доїжджаємо – біжить хлопець назустріч. Повертайте, – каже, – у нас обстріл. Від'їхали за міст, стали на розвилці. Там в асфальт застрягли кілька нерозірваних мін. Знічев'я почали збирати крупні гільзи. Мене не залишало відчуття, що за нами хтось слідкує. За 10 хвилин обстріл ущух. Знову поїхали. Вже на посту хлопці крутили нам біля виска. Кажуть, те місце, де ви переховувалися, повністю прострілюється. То нічийна територія".
Свого земляка Петро не застав. Той був на завданні.
"Бойовики вночі намагаються пронести зброю і боєприпаси в місто. Наші роблять засади. Настріляли вже купу таких кур'єрів. Я наступного дня додзвонився до Андрія. Каже, що ротації не чекає. Стоятиме тут до кінця".
Увечері відвідувачі поїхали на Ізюм.
"В Ізюмі населення наших військових готове на руках носить. Ніхто не хоче, щоб у них почався другий Слов'янськ".
2 
1
Коментарі