На зйомках "Мазепи" Ступка до ранку читав Шевченка

 

Попрощатися з Богданом Ступкою на Байкове кладовище у Києві прийшов художник Сергій Якутович.

"Брали разом участь не в одному проекті - і в "Молитві за гетьмана Мазепу", і в "Тарасі Бульбі" - діаметрально протилежних, - розповідає Якутович. - Поруч із ним працювати було дуже плідно, тому що я бачив, як він живе - красиво, невимушено, джентельменськи. Ступка - останній Могікан. Остання людина, яка обрала на себе таку відповідальність за життя в мистецтві, за свою поведінку в житті, за своїх усіх студентів, колег. Поруч із ним було дуже комфортно жити, тому що хотілося бути ліпшим, ніж ти є. Він був настільки комунікабельним, настільки демократичним і між тим ставив настільки високі до себе вимоги, що хотілося до нього доростати".

Сергій Якутович був художником у багатьох картинах, де знімався Ступка. Серед них - скандальна стрічка "Молитва за гетьмана Мазепу". Фільм був заборонений для показу в Росії. В Україні так і не вийшов у широкому прокаті. Портрет Богдана Ступки в образі Тараса Бульби висів у Богдана Сильвестровича в робочому кабінеті.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ступку поховали поруч з Михайлом Вороніним

"Він завжди був зосереджений. Але не відлюдькуватий, а комунікабельний. Дуже цікаво, бо він не балабол був, хоча міг що завгодно сказати, шармувати. Вперше побачив його, коли паралельно за горою знімали фільм "Захар Беркут", де мій батько був художником-постановником. А за іншою горою знімався фільм "Білий птах із чорною ознакою", де грав Ступка. Спілкувався з моїм батьком. А ми вперше по-справжньому зустрілись на "Мазепі", - зазначив художник.

Він також додав, що потім між ним і Ступкою почалася страшенно плідна робота, спілкування.

"У селі Прохорівці, де знімали "Мазепу" ми жили в одному будиночку. Якось я всю ніч працював на свіжому повітрі, бо всередині величезна спека була. Майстерня - тенісний корт. Він вийшов, сидів на лавочці курив, а потім каже: "Та годі вже. Годі" - піднявся, випив коньячини і раптом почав читати Шевченка. До ранку. І то так просто. А я потім кажу, "Богдан Сильвестрович, чого?" А він: "Бачив, як людина працює гарно, а я ж так не вмію". Я теж хотів ще", - поділився спогадами Якутович.

×