Політв'язню-режисеру Олегу Сенцову присудили Шевченківську премію у кінематографічній номінації за фільм "Геймер" та незакінчену роботу "Носоріг". Кінокритик Олександр Гусев розповів чому "Носорога" не закінчили, а "Гамера" - вчасно не помітили.
Як ви познайомилися з Сенцовим і яке враження він на вас справив?
- Вперше я побачив Олега 2012 року, коли він звертався за дофінансуванням фільму "Гамер". Потрібні були гроші на озвучування і монтаж. Сенцов мене вразив тоді. На відміну від всіх інших, хто виступав на пітчингах, він чітко розумів, що хоче зняти. Міг відповісти на будь яке питання з цього приводу. Олег захоплений кіноматографом і готовий розбитись у кров, аби знімати саме так, як він того хоче.
Ви згадали про його фільм "Гамер". Як вважаєте, чому для українців він пройшов непомічений?
- Фільм не сприйнятий, як належало б. Його не відібрали на кінофестиваль "Молодість". Був показаний лише у позаконкурсній програмі. Але потім отримав схвальні відгуки від високопоставлених журі на кінофестивалі в Ротердамі. Отримав приз російськіх кінокритиків на фестивалі "Дух вогню" в місті Ханти-Мансійську. Це фестиваль молодого кіно, який представляє кінодебюти з усього світу. Тільки після цього його помітили в Україні. Одеський кінофестиваль відібрав стрічку у конкурсну програму. Але журі національного конкурсу не дало Сенцову приз. Сказали, що фільм хороший, але не достатньо український. Там герой вирушає на змагання в Америку. Хотіли б, щоб Сенцов показав українську збірну, підняв український прапор, заспівав українських пісень. Та нічого цього не зроблено. Зараз цікаво, чи соромно цим людям за таке рішення. Фільм все ж отримав приз від журі міжнародної федерації кінопреси.
Отже, що роботу проігнорована професійною спільнотою. Тоді чому її удостоїли Шевченківської премії?
- З фільму "Гамер" варто вести відлік нового відродження українського кінематографу. Упродовж 20 років українське кіно не зникло з кінематографічної мапи світу тільки дякуючи Кірі Георгіївні Муратовій. Були окремі цікаві фільми для внутрішнього споживача. Були два важливих для нашого глядача альманахи "Мудаки: арабески" і "Україна, гудбай". Це була своєрідна перекличка молодих сил нашого кіно. Але саме "Гамер" Олега Сенцова став знаковий. Фільм створений без державного фінансування за пару років до сучасного кіно-буму. Нікому не відома людина, яка не мала профільної освіти та стосунку до кінотусовки, створила те кіно, на яке довго чекали. Бізнесмен із Сімферополя вклав свої 20 тисяч долларів і з підручних засобів відобразив на екрані нашу пострадянську реальність. Я вперше почув у фільмі молодого українського режисера мову, яку ми чуємо на вулиці. Це дуже видозмінена, не літературна російська. Вона далека від театрального згладженого варіанту. Це перший фільм у якому українському кінематографу вдалось наздогнати українську реальність.
Фільм "Носоріг" поки що так і не побачив світ. Олег не встиг його закінчити. Що це мала бути за картина?
- "Носоріг" залишається на рівні задуму. З ним Олег Сенцов 2013 року виграв пітчинг Держкіно. Отримав державне фінансування. Я був на його презентації. Ідея стрічки дуже цікава. Він надав окремі кадри. Крім сценарію і окремих акторів, 2-3 локацій для зйомок більше нічого не було. Роботу над картиною перервав Євромайдан. Це мала бути історія про людину, яка пройшла 1990-ті. Він бізнесмен. Зумів пережити неспокійні часи, пройти фізичні і моральні випробування. В чомусь вийшов переможцем, у чомусь - ні. "Носоріг" - перша заявка в українському кінематографі на те, щоб ті страшні часи були художньо переосмислені. Не тільки як соцільне явище, а як моральний і духовний вибір. Сенцов сам спочатку був бізнсменом. Володів клубом із кіберспорту. Фільм був близький особисто йому. Він хотів передати в ньому власний досвід, своїх знайомих та загалом свого покоління. Це свіжа і новаторська спроба обдумати не далеке минуле нашої країни. Фактично перше десятиліття існування нашої держави.
1 
4880
Коментарі