З маленького Вови велике х**ло: огляд фільму "Свідки Путіна"

На 10-му Одеському міжнародному кінофестивалі відбулася українська прем'єра документального фільму "Свідки Путіна" режисера Віталія Манського.

Gazeta.ua пропонує свій огляд прем'єри.

Прихмелений представник російського народу на Червоній площі б'ється з міліціонерами за кілька хвилин до нового тисячоліття. Бідолаха не знає, що дуже скоро йому і решті населення країни добряче закрутять гайки.

Стрічку про обставини приходу до влади одного з диктаторів XXI століття режисер задумав ще 7 років тому. Тоді Путін знову повернувся до влади. Хоча насправді, нікуди і не йшов.

 

Її монтували з матеріалів, які лишилися від зйомок в 2000-му році. Тоді Віталій Манський зняв пропагандиську роботу, яка мала б пояснити народу, хто ж дістався їм у президенти. Називалась "Путін. Високосний рік", і вийшла у 2001-му до річниці правління. Її показали по центральному телебаченню Росії.

"Свідків Путіна" по ньому не покажуть. Принаймні, поки що. Навіть процес створення був засекречений. У всіх документах стрічка називалася "Міленіум", мала фейковий сценарій про зустріч 2000-го року.

 

На перших кадрах і справді сім'я режисера — дружина Наталія, дочки Поліна та Ніка — готуються до Нового року. Розпаковують подарунки, жартують, сперечаються. На фоні лунає голос Ельцина з "ящику": "осталось совсем немного времени до магической даты в нашей истории". Таким чином діда Мороза змінив дід Борис, і підклав неабиякий "подарунок". У новорічному угарі він мав пройти малопоміченим, і вкорінитися у свідомості більшості: до влади прийшов Наступник.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Витончене божевілля або як жінки чоловіків переграли: огляд фільму "Вісім подруг Оушена"

Манський знімає декларацію курсу новопризначеного. Той уперше на камеру визнає, що інтереси держави важливіші, ніж інтереси її громадянина.

В процесі невеликого відрізку життя Путін встигає образити власну вчительку. Своєї зустрічі з ним вона дочекалася лише з другого разу. Після неї розчаровує Єльцина, який привів його до влади. Наступник так і не знайшов хвилини, щоб поговорити з ним у вечір після перемоги. Хоча це найменше зло, яке колись той скоїв.

 

Потім вибухи багатоповерхівок, війна у Чечні.... "Мы проголосовали сердцем, неведая что будет завтра", - декларує стан справ Нємцов теж голосом з телевізора.

Злегка монотонний, повільний монолог Манського підкреслює, що такою реальністю вже давно змирились. Вона стала природнім станом речей. Погляд знизу, яким було знято більша частина кадрів, чітко показує відношення народу до свого царя. Хоча сам режисер пояснив таку зйомку технічними моментами.

Єдиний мінус цього фільму — необхідність 1 годину 42 хвилини 24 секунди дивитися на екран з фізією Путіна. Видовище не для людей зі слабкими нервами. Решта можуть отримати багато приводів для рефлексій.

×