Хрінь всі ці ваші умовності: як пройшов рок-фестиваль Дунайська січ - 2019

18

Фото: Софія Руда

28-29 червня в Ізмаїлі на Одещині пройшов шостий міжнародний фестиваль "Дунайська січ". За два дні на ньому виступило 18 гуртів та Національний академічний оркестр народних інструментів України.

Gazeta.ua розповість, як пройшла "Дунайська січ-2019"

"Я виріс на російському році. Слухав "Кукринікси", "Агата Крісті", "Акваріум". А в 2014-му як рукою зняло", - каже довговолосий парубок у чорній футболці. З друзями несуть через центральну частину міста Ізмаїла 100-метровий прапор України. Колона фінішує біля пам'ятника загиблим морякам-дунайцям. Там встановлена головна сцена фестивалю. Цьогоріч всі виступи відбуваються на відновлюваній сонячній енергії. Тому організатори називають його енергонезалежним.

 

"П'ять років тому ця територія була за пів кроку до Бесарабської народної республіки. Її комендантом мав стати чоловік, що зараз є депутатом Верховної Ради України. Завдяки реакції українських спецслужб за одну ніч ці пориви придушили. Така прикрість стала можливою, бо досі не маємо послідовної культурної та освітньої політики. В Бессарабії живуть українці, росіяни, гагаузи, болгари. І за весь час існування незалежності у нас не було мовних чи національних конфліктів. І щоб все лишалося на своїх місцях надзвичайно важливо проводити такі заходи", - каже президент фестивалю Віктор Куртєв на відкритті у Ізмаїльській картинній галереї.

Її засновниця Емілія Євдокімова допомагає приклеїти афішу до скла. Та відірвалась через вітер.

"Когда выходила замуж, то просила у мужа всего одно — создать музей. Он думал, что я успокоюсь", - каже галеристка, відрізаючи шмат скотчу, -" За 5 років після весілля народила двох дітей. А потім на свій День народження набрала цілу валізу вина і кефалі та поїхала до міністра культури СРСР Сергія Безклубенко. Стою біля кабінету, ледь дихаю. Згадую пораду психолога Дейла Карнегі, що потрібно посміхатися. Я ж стрілець, налетіла як вихор. За 5 хвилин він запропонував посаду у міністерстві. Я відмовилась. Натомість отримала згоду на відкриття галереї".

 

У найменшому залі під склом лежить вишитий герб України. Фон червоного кольору, а з боків два зелених янголи. Його створила 16-річна звязкова медсестра з села Зубків на Львівщині в 1940 році. Вишивку переховувала від тодішньої влади родина з сусіднього села, а в 2016-му повернула родичам майстрині. Виставку до фестивалю підготувала українська письменниця Леся Воронюк.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мені кричали: "Васю, тікай зі сцени, порвуть"

"Серед експонатів полотна з українською символікою. Їх замотували у целофан, клали у дубові скрині. А потім закопували у садках і корівниках напередодні операції Вісла і перед засланням до Сибіру. Координати сховку передавали усно членам сім'ї і друзям. Вишивки пролежали під землею фактично до здобуття незалежності Україною. Були знову розкопані нащадками їх господарів", - каже Воронюк. Вдягнена у жовту вишиванку з білими квітами.

 

Біля 5-ти літрової пляшки з червоним вином на бекстейджі головної сцени сидить Олесь Таболіч, лідер білоруського метал-гурту "Зніч". Назва означає "невгасимий вогонь". Показує відео, як купався в Дунаї. Про нього за годину співатиме зі сцени.

"Проводив білорусько-український етнофестиваль "Купальське коло" в Кам'янці-Подольському в 2014-му. Після початку війни зробили його лише білоруським. Бо наше суспільство поділилося на "вату" і "не вату". Бабусі зараз за що завгодно, "аби не так, як в Україні". У всіх конфліктах Білорусь була посередині. Колись Лукашенко Порошенку обіцяв хоча б один український канал, на противагу десяткам російських. Досі не зробив. Росія поглинає наш попсовий пласт музики. Етнічну культуру не чіпає, вони вже наїлись Україною", - каже музикант.

Фронтмен гурту TaRuta Євген Романенко та лідер гурту "Нумер 482" Віталій Кириченко стягнули до колін джинси біля ресторану "Олімп". Стоять у трусах-боксерах і співають. Святкують відкриття фестивалю.

"Звісно, ми старі бородаті дядьки. Але треба лишатись цікавими, тримати марку. Тому хрінь всі ці ваші умовності", - каже Кириченко.

 

"Я люблю всі свої пісні до того моменту, поки їх не починає співати хтось інший. Виконавцю важко донести внутрішній духовний світ композиції, якщо він нічого подібного не переживав. Та все ж пишу пісні іншим. У момент запису "Відправила месидж" Могилевської у мене народився син. Вся робота на студії зупинилась, бо Наташа кричала в трубку мені поздоровлення. Ця композиція стала для мене знаковою", - каже співак і композитор Сергій Доценко. Чекає свого виступу на головній сцені. Його затримують, бо The Hardkiss відмовились виступати, поки з території за сценою не виженуть всіх.

З годинним запізненням група виступає, але часу для Доценка вже нема. Цього дня мав святкувати на сцені свій ювілей — 55 років.

"Охоронці провели зачистку території як русские в Сирії, загнали журналістів у купі з іншими учасниками концерту в резервацію - як американці індіанців. Дочка обурилась, видалилася з підписникв гурту в інстаграмі. Зате охоронці налили коньячку на знак солідарності. Виявились з місцевих", - каже директор агенціі "Дель Арте" Ольга Стельмашевська.

×