"Джордж Мартін одним рядком перекреслює все сказане"

 

Українською видали нову книжку американського письменника Джорджа Реймонда Річарда Мартіна "Вогонь і кров". Це передісторія циклу фентезі-романів "Пісня льоду й полум'я". Твір вийшов у видавництві "КМ-Букс".

"Вогонь і кров" є хронікою початку правління династії Таргарієнів. Опис починається за 300 років до подій "Гри престолів". Центральний персонаж - засновник династії Ейгон Таргарієн. За допомогою драконів завойовує більшу частину континенту Вестерос.

Про новинку Gazeta.ua розповідає перекладачка Наталя Тисовська.

Коли і де відбувається дія книжки? Хто умовний автор і головні герої?

‒ Мартін, як завжди, грається з читачем і приписує трактат "Вогонь і кров" перу архімейстра Гілдейна, який буцімто уклав поважну працю, ґрунтуючись на літописах своїх попередників. Завдяки тому, що першоджерелами виступають не тільки мейстри й септони, а й королівський блазень, Мартінові вдається додати у твір свого специфічного гумору, знайомого його читачам із попередніх творів. Хроніка "Вогонь і кров" присвячена династії Таргарієнів - від Ейгонового Завоювання до сходження на престол Ейгона ІІІ. Тому ключовими особами є самі Таргарієни, передусім - Ейгон Завойовник і його сестри Рейніс і Вісенія, а також їхні нащадки. Дія відбувається переважно у Вестеросі, хоча є згадки і про вільні міста, про Есос і Соторіос.

Які основні акценти у творі? Чому найбільше приділяє уваги Мартін?

‒ У своїй книжці головний акцент Мартін робить на родоводі Таргарієнів. Автор намагається заповнити лакуни основного циклу. Ознайомлює читача з розширеною і поглибленою історією Таргарієнів, бо без цього неможливе і розуміння процесів, які відбуваються у Вестеросі в наші, так би мовити, часи. Скажімо, Мартін пояснює, звідки взялася "доктрина винятковості". Тобто чому для Таргарієнів інцест прийнятний, а для простих вестеросців - ні. Також цікаво простежити, як передається "ген божевілля", що проявляється практично в кожному поколінні Таргарієнів - від Мейгора Лютого й аж до Божевільного Короля і його сина Вісериса.

Як би ви описали жанр твору?

‒ Мартін пише такий собі літопис, намагаючись дотримуватися відповідного стилю. Проте, звісно, частенько збивається на розмовну мову, щоб твір не звучав занадто пафосно. У книжці є все, притаманне літописам: народження і смерті, війни і політична боротьба, а також таємниці, розгадку яких слід шукати в основному циклі. Наприклад, тут з'являється дуже цікава версія, звідки взялися драконові яйця, подаровані на весілля Данерис Таргарієн. Загалом недарма "Вогонь і кров" порівнюють з "Історією занепаду й загибелі Римської імперії" англійського історика XVIII століття Едварда Гіббона.

Що відрізняє "Вогонь і кров" від усіх інших книжок основного циклу Мартіна?

‒ "Вогонь і кров" узагалі не можна порівнювати з іншими книжками циклу. П'ять томів "Пісні льоду й полум'я" - це романи в класичному розумінні слова. "Вогонь і кров" - можна сказати, довідкова література. Покликана відповісти на запитання, які виникають у процесі читання саги, але так і лишаються за лаштунками. Наприклад, у циклі згадується, що єдиною королевою, яка відвідувала Стіну, була добра королева Алісанна. Вони з Джейгейрисом І літали туди на драконах, і саме після відвідин Півночі з'явилися так звані закони королеви Алісанни, про які часто йдеться в основному циклі. У новій книжці подається детальна розповідь про цю подорож. Ось із таких оповідань і складається "Вогонь і кров".

Які найцікавіші особливості побудови твору?

‒ Літопис начебто пише архімейстер Гілдейн, але в своїй роботі він спирається на різноманітні джерела, зокрема плітки й чутки. Тому частенько застерігає читачів: важко сказати, чи можна до кінця вірити тій чи іншій версії певних подій. Створюючи поліфонію, Мартін іноді подає декілька версій однієї й тої самої події, залишаючи читачеві право вирішувати, якій саме версії вірити. Іноді ж він робить іще цікавіше: довго розповідає яку-небудь химерну пригоду, а потім одним рядком перекреслює все сказане, заявляючи, що такого просто не могло бути.

Що за ілюстрації можна знайти на сторінках?

‒ Чорно-білі ілюстрації, якими оформлена книжка, додають їй особливого колориту. Створив їх канадський художник Даг Вітлі. Їх багато, тому завжди можна відірватися на мить від читання й побачити вигаданий світ Вестеросу очима непересічного митця. Якщо комусь важко уявити обладунки вестероських лицарів або палаци й замки лордів, ба навіть Залізний трон, завжди цікаво подивитися, як їх інтерпретував художник.

Які очікування від останнього сезону "Гри престолів"?

‒ Мені, звісно, цікаво, чим закінчиться серіал. Скажімо, напрошується очевидний розвиток сюжету. Оскільки Джон Сноу - син Рейгара Таргарієна, тобто прямий претендент на престол, а ще ж у них із Данерис Таргарієн намічається велике кохання, начебто логічно буде, якщо королем і королевою Вестеросу стануть саме вони. Але в книжках я бачу декілька натяків, які змушують мене думати, що це будуть Тиріон Ланістер і Санса Старк. Побачимо, як воно буде насправді. Крім того, цікаво, чим закінчиться війна з Королем Ночі. У Мартіна ця сюжетна лінія набагато глибша й таємничіша, ніж у серіалі. Можливо навіть, що серіал матиме одну кінцівку, а книжки - зовсім іншу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Закрили бібліотеки і за кілька років зникла свобода слова, віросповідання, пересування"

×