- Всі роботи в експозиції мають дуже різне походження. Частина - це взагалі афіші подій, які робились, наприклад, для якихось воркшопів, і їх оформлювали самі майстри, щоб продемонструвати свою майстерність. Інша частина експозиції - це постери, які робилися для друку на футболках. Є, наприклад, роботи сестер Лопухіних. Їхня серія, яку вони робили для пива "Чернігівське" - написи з українських пісень, - розповідає координатор "Українських літер", дослідник типографії й семіотики шрифту Микола Ковальчук. 9 листопада до Дня української писемності та мови в галереї "Білий простір" Києво-Могилянської академії відкрилась виставка каліграфії та шрифтового дизайну "Українські літери". У виставці взяли участь більше 20 каліграфів. Подивитись виставку можна з 10-го по 23-тє листопада з 11:00 до 21:00 у будні дні та з 12:00 до 19:00 у вихідні. Вхід безкоштовний.
- Каліграфія - це один із напрямів візуалізації мови. Фактично, літери писані чи друковані - це спроба зафіксувати на письмі акустичне явище. Кожен каліграфічний напрям - випрацьована система, - ділиться Ковальчук. - Коли ми говоримо про летерінг, це досить свіже поняття, з англійської перекладають як літерування або шрифтова композиція (більш радянська назва). Під ним розуміємо компонування напису. Це не вироблення системи знаків, де представлені всі букви абетки, а конкретний напис з певною послідовністю букв. Майстер, використовуючи різні техніки каліграфії, оздоблює їх як окремий напис. Як раз на постерах в нас представлені летерінгові речі. І тризуб, і мотоцикл є цьому прикладами. Звичайно, хибно думати, що є якийсь напрям, який передбачає створення тризубів із текстом.
Співорганізатором виставки виступила Школа каліграфії "Арт і Я". Роботи викладачів та студентів школи демонструють різноманітні стилі та техніки сучасного українського краснопису, а також роботи з наслідування традиційних зразків письма.
- Шрифтове мистецтво або дизайн шрифту - це виготовлення певної системи знаків, які вже накреслені у векторній формі, яка передбачає їх універсальність. Вони у будь якій комбінації виглядають гармонійно. Отже, є три основні напрями дизайну: каліграфія, летерінг та дизайн шрифту.
В експозиції представлено каліграфічні роботи класиків та молодих майстрів, серед них — Василь Чебаник, Віталій Мітченко, Вероніка Чебаник, Олексій Чекаль, Кирило Ткачов, Вікторія та Віталіна Лопухіни, Олександр та Наталя Ком'яхови, Олена Мишанська, Дада Александрова.
- Шрифтовий дизайн сьогодні дуже пов'язаний із розвитком технологій. Перед усім, з технологіями друку, тиражування. Не меншою мірою, із поширенням цифрових технологій. Це дуже сучасна річ, яка лишається чуттєвою до розвитку технологій і так само реформується у зміні знаків. Наприклад, нещодавно сам Apple змінив свій шрифт Helvetica на San Francisco. Є фільм Гарі Гаствід, який називається "Гельветика". Це інтерв'ю із різними дизайнерами, які розповідають про цей шрифт. Взагалі це так звані дефолтні шрифти. Також популярні Times new roman, Arial. Apple спроектували власний шрифт, згідно з новими особливостями дисплею.
- Якщо ми говоримо про каліграфію та летерінг, то каліграфія найбільш рукотворна. Це як жива гра на скрипці. Це той випадок, коли цінується не стільки сам продукт, а процес. Наскільки майстерно виконується запис. Якщо людина з чистого аркушу робить бездоганний напис, то це високий рівень майстерності. Це те, за що цінують каліграфію. Серед експонатів виставки багато оригіналів. І каліграфія, і летерінг, як і хороше фото, або живу музику цінують у галузях маркетингу. Наприклад, дуже популярна історія з розписуванням різних об'єктів, у тому числі, людей. І на Заході, і в Росії є люди, які мають спонсорів, що спонсорують серію розписів дівчат. Вони виконані у різних стилях, різними маркерами. Розписують моделей, маючи схему, потім фотографують й роблять із цього ніби як мистецький проект. Оскільки дівчата переважно без одягу, то це збирає багато переглядів. Це реклама, маркетинг, мистецькі речі. Наприклад, у фільмі Джеймс Бонд "Квант милосердя" є перехід з одного місця дії в інше. Для них британська студія зробила летерінгові композиції під кожне місто. Можна побачити, як виконані різними стилями летерінгові композиції: Italy, London й т.д. Мало, хто помічає, але дуже цікаво подивитись, як виконана композиція Казань Раша. Є десь навіть відео на Youtube, де можна побачити нарізку, - розповідає Микола Ковальчук.
- Якщо говорити про андеграундні речі, то вони дуже часто використовуються графітниками. Є напрям графіті-райтерства, який пов'язаний із каліграфією. У Києві цим займається Євген Спіжовий, Вікторія та Віталіна Лопухіни. Вони пишуть на стінах. Нещодавно була якась скандальна історія, коли Вікторія й Віталіна розписували якусь стінку й сусіди сказали, що це їм не подобається, і добились того, щоб напис зафарбували. Хоча робота дуже красива сама по собі. Саме тут відчувається ця андеграундність. Вони ніби могли це робити вночі, але сестри намагались перевести все в площину мистецького явища, й сусіди це не оцінили.
Одним із інструментів каліграфів є паралел пен. Це один з популярних японських інструментів. Часто використовується для готичних написів. Коштує близько 400 гривень.
- На цьому мистецтві позначився розвиток технологій. В радянські часи також була культура письма широким пензлем. Я навіть пригадую, що в моєму рідному містечку в кінотеатрах, коли показували якийсь фільм, місцевий художник малював плакат вручну. Можна пригадати, наприклад, смішного Брюса Уілліса перемальованого, - згадує Ковальчук. - З розвитком технологій змінилося ставлення до використання передусім летерінгу. Якщо каліграфія аналогова, то летерінг дуже часто переводиться в цифровий формат й це 75% відсотків роботи. Летерінгові речі стали поширені, завдяки цьому, бо якщо ти красиво щось напишеш від руки, то це максимум можна сфоткати, а векторизований формат можна ліпити всюди. Також змінилася й стильова палітра. Вона розширилась. Якщо у нас 10 років про каліграфію й летерінг чули аж троє людей, то на Заході це постійно досліджували. Тоді можна було побачити хоч якісь готичні написи й письмо широким пером, то зараз набув популярності брашпен, рейсфедер, колапени - якісь штуки, які раніше майже не використовувались. Також відчутний співплив культур. Змішування арабського письма з латинкою, або деванагарі (вид індійського письмі. - Gazeta.ua) з латинкою, або китайська каліграфія. Є багато експериментів, які пов'язані зі змішуванням стилів.
- Якщо говорити про Україну, то в нас це хоча би просто з'явилось. Для нас це критично важливо, бо кирилиця не доглянута у цьому сенсі. Вона була заідеологізована в радянські часи. Все, що було пов'язано із друком, тиражуванням знаходилось під тиском. А зараз це хороший шанс, щоб пов'язати зацікавленість письмову й розвиток цифрових технологій. Для кирилиці це нарешті історичний шанс розвинутись, надолужити кілька століть, які через війни та російське втручання вона втратила. Зараз ми досі використовуємо форми знаків Петра І, так звану "гражданку". Вона не компетентна й не пов'язана з рукописною основою. Тому Андрій Шевченко, Василь Якович Чебаник, Олексій Чекаль, вони всі говорять про те, що зараз потрібно більше молоді залучати, як це роблять, наприклад, болгари. Вони кажуть, що ми можемо повертатись до свого коріння, дивитись, що було до Петровськоі доби, брати якісь цікаві форми й хто сказав, що ми не зможемо зробити краще. В Західній Європі ми бачимо перенасичення різними експериментами, а у нас - це просто пожвавлений інтерес до цієї сфери. Це щодо тенденцій.
- Олексій Чекаль - важлива фігура у розвитку каліграфії й письма. Він дуже різноманітний, - розповідає Ковальчук. - Якщо у Василя Яковича Чебаника дуже самобутній власний стиль, то Олексій Чекаль глибоко досліджує різні писемності: це й арабська, і грецька, й кирилівська, і латинська. Досліджуючи їх, він досягає такої глибини, що може легко імпровізувати. Ця робота - дуже вишукана імпровізація на основі українського скоропису козацької доби. Він, взявши слова Сковороди, зробив цікаву композицію, яка використовується як постер або як малюнки на футболці. Він займається дослідженням писемності, невідривно від джерел. Чекаль багато працює з релігійними книгами, оздобленнями релігійних видань та інтер'єрів. Свого часу він робив вітальний пергамент для голови Вселенськоі православної церкви. Це матеріал та робота, які не пробачають помилок. Виправити та написати заново не можливо.
1 
4880
Коментарі