У галереї сучасного мистецтва "Тейт Модерн" у Лондоні відкрилася виставка візуальної культури Радянського Союзу "Червона Зірка над Росією". Представили фото, картини, плакати, створені з 1905-го по 1955 рік, які ілюстрували неправдиву інформацію.

"Живемо у віці фальшивих новин. Але це не фейки Twitter і YouTube - це те, що використовували ще у 1930-х, щоб реальні люди зникали", - сказала куратор Наталія Сідліна під час відкриття виставки.

"Планували присвятити експозицію сторіччю Жовтневої революції, але вона перегукується із тим, що відбувається в усьому світі прямо зараз", - розповідає BBC Culture історик Метью Гейл.

 

Серія знімків з Йосифом Сталіним становить "шкалу охолодження". На першій фотографії бачимо "вождя" в оточенні 4-х його товаришів. Через 23 роки з того ж знімку 3 людей зникли. У 3-му варіанті - на портретній листівці Сталін лишився один.

 

Ті, хто потрапляв до близького кола лідера і впадав у немилість, з часом зникали з офіційних фото. Маніпулювання фотографією стало ключем для перепису радянської історії. "Це одна з наших проблем сьогодення - зображення дуже переконливі, але ними дуже легко маніпулювати, - каже Гейл. - Взаємозв'язок між цими способами цензурування людей в історії та зображенням Photoshopp є дуже важливим попередженням для нас у цей день і вік. Це показує силу впливу зображення на людей".

 

Маніпулятивні зображення представлені також яскравими банерами та літографіями. "У кінці 1920-х і 1930-х впізнавана фотографічна фігура використовується в абстрактних композиціях. Це водночас доступно й авангардно. Навіть за часів Сталіна, коли соціалістичний реалізм став єдиним прийнятним методом, і до авангардистів ставились упереджено - такий спосіб мислення про композицію лишався дуже поширеним. Принцип продовжує залишатися надзвичайно впливовим сьогодні в дизайні", - каже Гейл.

 

У зображенні емансипованої жінки Адольф Страхов викорстав типове обличчя й епічний фон, - говорить Гейл. - Таке поєднання, знайдене в багатьох творах "Червоної Зірки", взятих з колекції пізнього графічного дизайнера Девіда Кінга. Вони працюють на особистому рівні - переконуючи радянських громадян підтримати комуністичну справу - і в той же час набувати колективних ідеалів.

 

На плакатах, які закликали до підтримки в боротьбі з фашизмом під час Другої світової війни - здебільшого жінки. Це було свідомим рішенням з пропагандистських причин. "Там не було Сталіна - дуже важко спонукати людей ходити в бій і померти за лідера Комуністичної партії, - каже мистецтвознавець. - Зображення матері або дочки спрацьовує набагато краще".

 

Роботи в "Червоній Зорі над Росією" містять важливий аспект ідеалізму, який відбивається в мистецтві ще з ранніх часів. "Пригадайте гігантську голову імператора Костянтина в Музеї Капітолію. Це водночас і пропаганда, і надзвичайне мистецтво. Такий принцип геперболізації, збільшення образів, дозволяв вселити впевненість у майбутньому, принаймні, - що ми обрали правильний шлях, і все так, як треба".

 

Вони також мають дещо спільне з релігійними образами. За словами Гейла, ця візуальна мова "починається з населення переважно неписемного - базується на образності, а потім стає повторюваною іконографією".
"Якщо подивитись, як зображали Леніна, - побачимо близько шести різних "станів". Він стає впізнаваним - християнська іконографія працює точно так само".

 

Зображення, які створювали художники, розповсюджували серед населення, а також використовували як пропагандистські інструменти типу "агітпропу поїздів". Оздоблені малюнками, вони курсували країною, розповсюджували інформацію з брошурами, фільмами та публічними виступами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Запросили в КДБ на бесіду. Перелякався. Той страх досі пам'ятаю

Зароджувалося вуличне мистецтво. "Основоположник дизайну й реклами в СРСР Олександр Родченко зробив абстракціїю та конструктивізм широко доступними. Творив у плакатах, на поїздах агітпропу, в газетах та журналах".

 

Це був дизайн для цілей, а не просто для естетичного задоволення.

 

"Авангардні артисти, які творили в кінці 1920-х і 1930-х у Росії, усвідомлено здійснювали пропаганду, - каже Гейл.- Ми можемо оцінити художні рухи, які сформували цю віртуальну культуру, - але неможливо відокремити їх від політики. Це нагадує нам про відповідальність і силу образу в історії".

 

×