У чернівецькому "Видавництві 21" вийшла книжка Ії Ківи "Ми прокинемось іншими. Розмови із сучасними білоруськими письменниками про минуле, теперішнє і майбутнє Білорусі". Одним із героїв видання став 46-річний Ольгерд Бахаревич.
З листопада минулого року живе в австрійському Ґраці. Спілкуємося під час "Книжкового арсеналу" в Києві.
"Для білорусів стереотип про порядок і чисті вулиці доволі принизливо звучить, - запалює сигарету Бахаревич. - Бо ця казармена вилизаність тротуарів - яскрава прикмета тоталітаризму.
20 років змагаюсь за європейськість Білорусі. Прикро чути: "А от в Європі". Кажу: "Ми і є Європа". Поки це не визнаєте, не відчуєте - про краще життя можете забути.
На батьківщині письменник не може видаватися.
Його роман "Собаки Європи" вже 4 місяці знаходиться на експертизі за підозрою в екстремізмі (в одному розділі антиутопії описана Білорусь після поглинання Росією. – Gazeta.ua)
" На Заході у нас із дружиною, поеткою Юлією Тимофеєвою щодня або імпреза, або читання, або інтерв'ю, - продовжує.
- Мабуть, вперше за час існування незалежної Білорусі ми відчули по-справжньому щире зацікавлення та емпатію.
Але нагадувати про себе треба весь час. Білорусь довго була білою плямою. У світі не існувало образу нашої країни, культури. Точніше, в уявлені виринало щось убоге про останню диктатуру в Європі.
Тепер завдяки зарубіжним журналістам при згадці Білорусі в іноземця перед очима літнє синє небо Мінську і біло-червно-білі прапори на його тлі, гарні чоловіки й жінки, які вийшли на вулиці проти озброєних до зубів омонівців. Навесні 2021-го увага фактично зникла. Але Лукашенко силою посадив літак Ryanair із Романом Протасевичем, й інтерес знову повернувся.
Лукашенківська - це така дуже специфічна диктатура. Будь яка тоталітарна система має зазвичай велику ідею, якусь візію майбутнього. У випадку з путінською Росією - відродження Імперії. Білорусь нічого подібного ніколи не мала. Єдина ідея - зберігання влади однієї людини. І диктатурі було не вигідно, щоб у людей з'являлися ідентичності - національні, мовні, цехова солідарність.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ми стільки часу живемо під тиском, що майже полюбили цей стан - білоруський культуролог
Усі 26 років панування Лукашенка його режим виховував в білорусах почуття меншовартості. "Без мене ви ніхто. Ви нікому не цікаві, ви лузери. Єдине ваше завдання - служити державі. Ви маленькі й убогі, світу на вас начхати, і лише я забезпечую ваш скромний добробут, за який ви всі мені винні". Тобто це була свідома політика приниження гідності не лише національної, а й людської.
Тому наш протест теж можна назвати Революцією гідності, бо люди фактично вперше подивилися на себе. Багатотисячні мітинги на площах – не про політичні зміни, а про красу.
Раптом білорусі побачили самих себе, і виявилось, що ми усі неймовірні.
У нас навіть є жарт, що білоруси в 1990-ті більше думали про ковбасу, ніж про свободу, однак пізніше стало зрозуміло, що ковбаси вже наїлися, а жити краще від цього не стали.
Повну версію розмови з Ольгердом Бахаревичем читайте в номері "Країна" за 5 серпня.
31 серпня в Мюнхені Ольгерду Бахаревичу вручать премію ім. Ервіна Піскатора. В офіційному привітанні йдеться: "У своїх романах та есе ви розворушуєте ті рани, про які ми на Заході любимо забувати, бо вони в кращому випадку завдають нам лише фантомного болю. Ваші книжки нагадують нам, що авторитаризм і фашизм - це не просто явища минулого, а й сьогодення, вони тут - всього за тисячу кілометрів від нас, у Мінську, Білорусі, Європі. "
3 
4880
Коментарі