12 квітня 1857 року в паризькому видавництві Мішеля Леві опублікували роман "Пані Боварі" французького письменника Ґюстава Флобера.

Французька містянка Емма стала дружиною лікаря Шарля Боварі. Вона нудиться в шлюбі, бо виросла на романтичних книжках. І за сюжетом - починає зраджувати чоловікові.

Ідею роману та стиль написання 30-річному Флоберові підказали друзі. До того він пробував писати філософські поеми. Близький друг нагадав Ґюставу історію життя Дельфіни Деламар, що одружилася з вдівцем-лікарем, якого не кохала. Від нудьги жінка заводила романи й витрачала чоловікові гроші. Коли ж заплуталася в боргах і численних стосунках, скоїла самогубство.

Робота над "Пані Боварі" просувалася повільно. Іноді Флобер писав, не встаючи з-за столу, 15 год. на добу. Щоб написати досконалий твір, перечитав усі романи, які читала Емма Боварі. Вивчав симптоми отруєння миш'яком, аби правдоподібно описати сцену смерті героїні.

"Коли описував сцену отруєння миш'яком, так ужився в образ, що мені стало погано. Мене знудило на стіл", – скаржився друзям письменник.

 

До видання роману його уривки публікували в журналі "Паризький оглядач". Але сюжет обурив читачів. Вони вирішили, що твір згубно впливає на доброчесних жінок. У результаті видавця, редактора й письменника звинуватили у "зневазі до громадської моралі, релігії та благопристойності". Згодом виправдали. Це стало своєрідною рекламою роману "Пані Боварі". Твір мав настільки великий успіх, що його кілька разів перевидавали. Але всі ці події, однак, підірвали репутацію Флобера. Через цькування преси він став відлюдьком і майже не виходив із маєтку, де жив з матір'ю.

×