Наступного, 2012 року Україна відзначатиме 80-річний ювілей народного артиста України Анатолія Солов'яненко. Він помер 12 років тому на своїй дачі в Козині. Літнього ранку 29 липня 1999 року у співака зупинилося серце.
Вдова тенора Світлана Солов'яненко переконана, що віку її чоловікові вкоротило цькування з боку дирекції національної опери, з якої його змусили піти.
"Анатолій ніколи не був у компартії, не співав на урядових застіллях. А в театрі відмовлявся співати партії, які були шкідливими для його голосу. Доходило до смішного. Якось під час вистави "Запорожець за Дунаєм" до гримерки принесли ще вогку після прання перуку. Щоб не застудитися, вирішив трохи підсушити її на абажурі настільної лампи. Основа перуки була синтетичною і невдовзі почав відчуватися запах паленого. Хтось з адміністрації викликав пожежника, хоча перука була ціла. Анатолій вдягнув її та вийшов на сцену співати партію. Вранці на дошку оголошень повісили сувору догану. Його звинувачували в підпалі театру і зобов'язували сплатити вартість перуки у десятикратному розмірі. Анатолій жартував, що почувається Змієм Гориничем з десятьма головами".
Дружина згадує, що Анатолій Солов'яненко дуже переживав своє звільнення з Національного оперного театру у 90-х. Воно підірвало його здоров'я.
"За два дні до вистави "Лючія ді Ламмермур" його просили заспівати у ній партію. Анатолій попросив афішу зі своїм іменем: "Хочу, щоб зал був повний. У порожньому співати не звик". В афіші йому відмовили. Сказав: "Тоді не співатиму". "І не треба, у нас немає зайвих грошей" — відповіли. Так його й пішли з театру, який він дуже любив. Коли оформлювали пенсію, дівчина, яка готувала документи, опускала очі додолу. Пенсія народного артиста становила тоді 49 гривень з копійками. Тоді як він за своє життя відхилив багато заманливих пропозицій залишитися за кордоном".
На прохання мешканців селища вулицю Леніна в Козині було перейменовано на вулицю Анатолія Солов'яненка. Три роки тут діє світлиця співака при краєзнавчому музеї Обухова. Сюди Світлана Солов'яненко передала чоловікове піаніно, куплене в 50-х роках минулого століття, записи й листи. В оновлену світлицю обіцяє передати особисті раритетні речі тенора.
"Передам камертон. Його Анатолій щодня тримав в руках — починав з ним кожен ранок, розспівувався. Ще буде фрак, метелик і костюми. У нас навіть сценічний грим Анатолія зберігся. Він гримувався сам" — говорить Світлана Дмитрівна.
У Козині Анатолій Солов'яненко прожив 16 років свого життя. "Був небагатослівний, - згадує дружина.. - Любив дивитися на природу. Ходив на луг, там ішов босоніж до річки, купався, повертався, ішов до лісу збирати гриби. Усамітнювався, бо дуже багато віддавав на сцені, і йому потрібно було від природи взяти для себе ту енергетику, яку він віддавав".
3 
4880
Коментарі