Російське вторгнення 2014 року мало б остаточно розставити крапки над "і". Наш рух від імперії до вільного світу, здавалося, неповоротний. Але вибори 2019-го виявили, що шести років війни не вистачило, щоби полікувати мізки від радянських стереотипів.
Суспільство розділилося на активну меншість, яка винесла на собі весь тягар війни, і пасивну більшість, яка втомилася від війни, сидячи на диванах. Демократія, яку ми на Майдані захистили ціною Небесної сотні, зберегли від завойовника ціною життів бійців, привела до влади ментально чужих Майдану людей. Вони живуть у світі російської масової культури. Дійсно хочуть припинити війну — бо та заважає бізнесу в РФ. Не розуміють, а чому б не віддати Москві все, чого та прагне в обмін на мир. Адже тоді припинять стріляти. Усе, за що ми воюємо, не становить для них цінності.
З такою позицією делегація України вирушила 9 грудня на перемовини з Німеччиною, Францією та Росією у Париж.
Існує незначна вірогідність того, що президент РФ Володимир Путін висуватиме вимоги настільки нахабні, що вони будуть неприйнятні навіть для наших "мироносців". Тоді ображені КВНщики повернуться в Україну якщо не патріотами, то принаймні чимось квазі-державницьким, яким під тиском Росії став Леонід Кучма. Для Донбасу почнеться "план Б" із побудовою стіни. А з Росією вимушено встановлять стосунки на основі "нерозділеного кохання". Для України цей варіант був би рятівним. Владі гарантував би правління до наступних виборів.
Так само незначна вірогідність протилежного варіанта — що капітуляцію перед РФ та поворот вектора розвитку із Заходу на Схід оголосять по завершенні перемовин. Як діяти у такій ситуації, ми добре знаємо з 2013 року. Буде жорстко, але є чималий шанс на перемогу.
На жаль, швидше за все, сторони підпишуть у Парижі папірці ні про що. Зі словами про взаєморозуміння, намір припинити кровопролиття, продовження мирного процесу. Зраду не оголосять публічно. А непублічно Путін і Зеленський за підтримки західноєвропейських лідерів узгодять наше повернення до сфери інтересів Росії. Далі нас поступово до цього готуватимуть.
Зміст "пропозиції" Путіна в обмін на припинення вогню зрозумілий. Маємо відмовитись від вступу до Євросоюзу й НАТО. Почати інтеграцію в Митний союз. Забути про Крим. Прийняти Донбас таким, яким він зараз є з правами автономії. Визнати війну Росії проти України нашим внутрішнім громадянським конфліктом із всіма наслідками — від правових до фінансових. Відкликати позови проти РФ у міжнародних судах. Дати задній хід усім проявам українізації у культурній та освітній сферах. Після виконання цих умов вони можуть і кордон віддати, і свої регулярні частини вивести. Бо всі цілі досягнуть. Україна стане малоросійським федеральним округом.
Ми побачимо, що ж направду "здали" у Парижі, лише коли крок за кроком таємні угоди почнуть виконувати. Пункти щодо ЄС та НАТО можуть ніколи публічно не прозвучати. Просто потроху всі зусилля зі вступу згортатимуть. Замість подовження ще на рік закону про особливий статус ОРДЛО, під нього почнуть змінювати Конституцію, робити тимчасове постійним. Між цими кроками нам не перешкоджатимуть випускати пару на вічах та мітингах. Жабу варитимуть, поступово нагріваючи воду, без шансу вистрибнути з окропу.
З Парижа Зеленський повернеться або розлючений на зрадливу Москву і потроху стане по-справжньому вживатися в роль головнокомандувача воюючої країни. Або ж тріумфатором, який приніс нам мир. Тільки він може бути лише "русский", від якого ми відбивались усі ці роки. Тоді знову, як 2014 року, від нас залежатиме — відіб'ємось ще раз чи вже не подужаємо. Проміжних варіантів нема. Бо це війна за наше існування.
7 
35413
Коментарі