"Зовнішня політика консолідує українську націю"

 

Директор міжнародних програм Центру імені Разумкова Валерій Чалий, 35 років, вважає цей рік успішним для української зовнішньої політики.

На початку року Україна планувала вступити до Світової організації торгівлі, подати заявку на вступ до ЄС, з"ясувати перспективи членства в НАТО. Чому це не було зроблено?

— Справді, багато чого з обіцяного не зробили. Але ж деякі плани президент розраховував реалізувати не за один рік. До того ж не було вироблено чітких механізмів виконання цих планів та обіцянок. Скажімо, мало заявити про бажання вступити до СОТ — треба було відразу ж, а не в кінці року, прискорити роботу.

Окрім того, досягнення цих цілей буде реалістичним лише за умови, якщо вони стануть завданням не тільки президента та виконавчої влади, але й опозиції та суспільства в цілому.

Але загалом зовнішньополітичні здобутки України цього року можна вважати успішними. Держава тепер відстоює національні інтереси, дії української влади стали послідовними та більш прогнозованими. Сьогодні зовнішня політика консолідує українську націю в намаганні зробити країну конкурентоспроможною.

Чому Київ уже не говорить про швидкий вступ до ЄС?

— Такі заяви на початку року виглядали досить романтичними. Це було швидше продовженням передвиборної кампанії. Потім стали прагматичнішими. Під час останнього самміту Україна—ЄС підписано конкретні угоди в галузі енергетики, високих технологій, авіації. Домоглися початку переговорів про спрощення візового режиму, отримали статус країни з ринковою економікою. Це суттєве досягнення.

Спільні з ЄС проекти тепер важливіші, ніж заявка на членство

Питання ж про членство України в ЄС сьогодні взагалі не стоїть. Союз переймається внутрішніми справами. Хоча він готовий до поглиблення співпраці. Ми самі маємо привернути його увагу власною успішністю. Потрібні спільні з ЄС проекти — зараз вони є важливішими, ніж формальна заявка на членство. Якщо громадяни відчують на собі результати цих проектів, це значно збільшить наші шанси на європейському шляху.

Надання Україні з боку ЄС статусу країни з ринковою економікою —  суто політичне рішення?

— З одного боку — так, бо не вирішує всіх проблем з українським експортом у Європу. Однак це непоганий сигнал для західних компаній про те, що Україна орієнтується на європейські стандарти ринкової економіки.

Що може гальмувати подальше просування України до Євросоюзу?

— Нездатність пришвидшити перетворення в нашій країні, досягти європейських стандартів у соціально-економічній сфері та забезпеченні верховенства права. Потрібна не тільки політична воля при визначенні стратегічних цілей, але й спроможність виробити механізми їх досягнення.

До того ж в Україні сьогодні відсутня спеціальна структура, яка б щоденно займалася відносинами між Україною та ЄС. А координувати дії всіх міністерств та відомств непросто. Після запровадження політичної реформи ситуація ще більше ускладниться. Зросте роль Верховної Ради, а депутати при ухваленні рішень далеко не завжди зважають на європейські критерії.

Україна вийшла на новий рівень відносин з НАТО?

— У попередні роки між Україною та НАТО існувала криза довіри. Кучма разом із Медведчуком декларували намір про вступ до альянсу, на практиці здійснюючи зовсім іншу політику. Згодом навіть тезу, що мета України — приєднання до НАТО, просто виключили з воєнної доктрини — після образливого для колишнього президента самміту, де гостей розсаджували за французьким алфавітом.

Сьогодні співпраця з НАТО — один із найперспективніших напрямів у зовнішній політиці України. Якщо наступні парламентські вибори пройдуть чесно та відкрито, то вже восени можна сподіватися на ухвалення Плану дій стосовно нашого членства в альянсі. Українські громадяни мають розуміти: інтеграція в НАТО має не лише військово-політичний аспект. Це вимагає демократичного розвитку країни, реформи судової влади, вільних мас-медіа, забезпечення захисту прав громадян.

Чому Росія останнім часом така агресивна щодо України?

— Основна причина — завершення історичного пострадянського періоду. Раніше у відносинах між Росією та Україною існував бартер: вони нам — економічні привілеї, ми їм — політичну лояльність. Багато питань вирішувалися в кулуарах, за допомогою тіньових схем.

Україна сьогодні почувається справжнім регіональним лідером на просторі СНД

Сьогодні Росія востаннє намагається повернути Україну у сферу свого впливу. Якщо ця спроба не вдасться, Москва готова відмовитися від України. Власне, вона змушена буде це зробити. Але при цьому хоче повернути собі кошти, які раніше витрачалися на політичну лояльність українського керівництва.

Як би ви охарактеризували цьогорічні відносини зі Сполученими Штатами?

— Відчутних результатів ми досягли скоріше в політичній сфері. Економічна співпраця не відповідає проголошеним деклараціям. Проте недавній візит в Україну Кондолізи Райс був знаковим. Імовірно, йшлося і про збільшення американських інвестицій в Україну, і про євроатлантичне співробітництво, і про спільне реагування на загрози безпеці.

Чи логічно й далекоглядно для України критикувати за брак демократії таких сусідів, як Білорусь?

— Україна сьогодні намагається стати справжнім регіональним лідером, особливо після створення Спільноти демократичного вибору. Тепер ми активно пропагуємо цінності демократії. Звісно, якщо в держави-сусіда панує авторитарний режим, це може ускладнити двосторонні відносини. Та, думаю, у випадку з Білоруссю Україна діє правильно: ми не повинні допускати ані порушення в ній прав людини, ані ізоляції цієї важливої для нас країни.

×