На Майдані ми побачили перше історично значуще самоутвердження українського народу, особливо молодих українців, — вважає американський політолог 85-літній Збіґнєв Бжезинський.
— В історії України траплялися моменти, коли вона рухалася в цьому напрямку, але ніколи раніше це не було настільки всезагальним, як цього разу, — розповідає. — Я вважаю це історичним досягненням.
Ситуація з Майданом не дуже зрозуміла, він у глухому куті. Який можливий вихід?
— Українська опозиція потребує непідробної, справжньої єдності, яка була би помітною для всіх. Це означає необхідність коаліційної домовленості. Керівники опозиції повинні зрозуміти — навіть якщо всі вони мають визначні риси, не всі з них однаково популярні та володіють однаковим ступенем харизми.
Якщо хочете виграти, ви повинні мати здібного харизматичного лідера. Валенса в Польщі не був обов'язково найрозумніший. Він не був також лідером опозиції тривалий час. Сплив на поверхню спонтанно, але інші навколо нього, зокрема деякі старші люди, визнали, що він володів певним магнетизмом, який має дуже важливе значення.
Вони використали його, але дозволили бути тим, ким хотів бути, тобто лідером. Не збираюся вказувати імена — це не моя справа. Але говорю як реаліст — інакше ви не зможете перемогти того, хто хоче і далі залишатися при владі та не збирається здаватися. Майдан показав чудову єдність. Але це не було підкріплено єдністю на політичній верхівці. Бо навіть символічна єдність є важливим атрибутом політичної боротьби.
Тобто, лідери опозиції мають жертвувати своїми амбіціями?
— Це не питання самопожертви. Це питання здорового глузду. Що краще — перемогти, виставивши найпопулярнішу людину? Чи піти всім окремо — і разом програти?
Ви бачилися з президентом Януковичем?
— Так, неодноразово.
Яке справляє враження?
— Розумний у політичному сенсі слова. Прораховує свої кроки. Не схоже, що він розчарований нинішнім становищем. Але маніпулювання європейцями створило йому багатьох ворогів серед європейських лідерів.
У нього є шанси на перемогу 2015 року?
— Він зрозумів, що на чесних виборах не має шансів на перемогу. Тож піти під парасолькою Путіна, очевидно, в його становищі найоптимальніший вибір.
Розумієте його гру з Путіним? Хоче бути його підлеглим, союзником чи просто використовує Путіна?
— Знаєте, що сталося в Чехословаччині 1939 року? Після Судетської кризи президент Едвард Бенеш утік з країни, а його місце зайняв так званий президент Еміль Гака. І він був змушений, під натиском, дозволити Гітлеру здійснювати над собою протекторат. Це поклало кінець незалежності Чехословаччини.
Янукович має такі самі ризики. Питання України не вирішено. В короткій перспективі Україна поволі ставатиме російським протекторатом. Путін буде більше втручатися в українські справи. І Янукович буде змушений пристосовуватися до цих реалій. Ось чому існує така нагальність у питанні формування єдності та визначення лідерства в українській опозиції.
Яка сьогодні репутація в Януковича на Заході?
— Виглядає для багатьох як розчарування та людина, що брехала. Звичайно, деякі люди у Вашингтоні переконані, що він маневрував, щоб досягти найкращої пропозиції від Путіна.
Хочу наголосити на двох речах. Перше — опозиція має бути ефективною політичною силою. І друге — ми не повинні розглядати українське питання як антиросійське.
З точки зору історичної перспективи, набагато розумніше дивитися на останні події в Україні як на початок довгого процесу. Він призведе не лише до розширення Європи, не лише до включення України, але і до включення Росії.
Бо перспективи Росії на чолі Євразійського Союзу — це фікція. І цей союз розпадеться — з економічних, соціальних та персональних причин. В результаті, він лише призведе до наростаючої неготовності Росії зустріти розширення Китаю в Центральній Азії.
Ви не вірите в майбутнє Митного союзу.
— Ні, для Росії це лише витрачання часу. Путін затримався в минулому.
Що думаєте про міжнародні санкції як засіб впливу на українську владу?
— Це може бути зроблено вибірково проти деяких осіб. У певних випадках санкції виправдані. З іншого боку, їх вагу часто перебільшують. Ми маємо пам'ятати, що все одно повинні співпрацювати з посадовими особами України.
Білорусь була під санкціями, але це не виправило ситуацію з демократією.
— Білорусь компенсувала все, що втратила, завдяки Росії.
Якби мали можливість дати пораду Януковичу, що сказали б?
— Сказав би: "Думай на довгу відстань". Але проблема, що він думає про свій миттєвий інтерес, і треба бути свідомим цього. Це не питання порадника. Янукович хоче бути президентом і хоче, щоб його родина була багатою. Але якщо він досягне цих цілей, то хіба Україна стане ближче до Європи після цього? Це дилема. Незалежна Україна, що є по-справжньому європейською, несумісна з тим, що Янукович вважає важливим — гарантоване президентство для себе і гарантоване багатство для своєї сім'ї. Чи є Україна частиною Заходу, якщо її президент був підкуплений та винагороджений таким чином? Це внутрішнє протиріччя, яке нелегко вирішити.
Багато людей вважають, що адміністрація Обами проводить неефективну політику щодо України, приділяючи їй мало уваги.
— Я говорив з високопосадовцями із Білого дому щодо України. Але їхня ефективність обмежена. Ми не можемо змінити політичні реалії. Уряд України в руках осіб, для яких залежність від Росії вигідніше, ніж політична невизначеність, пов'язана з наближенням до Європейського Союзу.
2 
1
Коментарі
1