Хто виграв, а хто програв від здобуття Україною незалежності, розповідає політичний експерт Володимир Цибулько, 47 років.
Виграли
— Люди із схильністю до економічної ініціативи. Готові обірвати сталі зв'язки. Серед них — "економічні мігранти", робітники підприємств із західною стилістикою "роботодавець — найманий працівник". Знайшли себе люди високотехнологічних професій, комп'ютерники. Чимало науковців вирвалися з безгрошової Академії наук і через гранти співпрацюють зі світовими дослідницькими центрами. Реалізувала себе і творча інтелігенція.
Люди з підприємницькою жилкою особливо стали на ноги в селі. Там сформувався новий клас — фермери. Це прообраз середнього класу і "страховка" етнічного світогляду. Бо особиста праця і винахідливість гарантує економічну й культурну незалежність. Ці люди готові протистояти будь-якому тиску.
Виграли території, що зберегли робочий потенціал, але проявили вміння відповісти на ринкові виклики. Наприклад, Черкащина за роки президентства Ющенка вийшла на четверте місце за економічним розвитком. Аграрна область раптом стала притягувати інвестиції. Тільки в завод "Богдан" вклали понад мільярд гривень. Найбільше з південних міст розвинулася Одеса. Нащадки цеховиків зробили місто привабливим для зарубіжних інвестицій.
Програли
— Люди зі стадними інстинктами. Ті, для кого робота, трудовий колектив був другим домом. Їм було добре за комуністичного феодалізму: велика структура давала їм путівки у відомчі санаторії, платила 13-ту зарплату. Навіщо кудись рватися, змінювати обставини з власної волі?
Індустріальну систему фактично демонтовано. Від цього постраждали робітники заводів. За останні роки не виникло нових індустрій, промислового виробництва. Конкурентоздатною стала лише телеіндустрія. За стилістикою, способом подачі інформації вона мало відрізняється від іноземної. Формується з вітчизняних кадрів. А от металургійна галузь уже потребує фахівців із зарубіжною підготовкою.
Південні регіони придавила пострадянська інерція. Крим застряв в ідеології, особливо Севастополь. Місто могло б розвиватися як порт, вмонтуватися в торговельну мережу й розвивати туристичну галузь. Але Чорноморський флот відкладає ці перспективи щонайменше на 50 років.
Найкраще про перемогу певної моделі суспільного укладу свідчить бажання студентів вчитися на певній території. Цього року львівські вузи зібрали найбільше вступників. Студенти потяглися вчитися на Західну Україну, бо тамтешня модель економічного укладу, стосунків людини і влади, людини і церкви є перспективнішою. Територія, де панує індустріальна інфраструктура, Донбас і Харківщина, менш приваблива.
Донбас рухався б у напрямі Москви
— Якби не було незалежної України, Віктор Янукович, можливо, став би першим секретарем обласного комітету партії. Був би добрим господарником, — каже політолог Володимир Цибулько. — Індустріальна Донецька область приречена на жорстку адміністративну модель, тож Янукович піднімався адміністративними щаблями.
Юлія Тимошенко викладала б в університеті. Або зробила кар'єру на підприємстві. У неї є потяг до влади, тому стала б радянським функціонером. Умонтуватися в адміністративну машину допомогли б родинні зв'язки.
Микола Азаров теж успішно адаптувався б до системи. Він пізно вийшов зі свого інституту, який проектував шахти. Дечому навчився. Взагалі, вихідці з Донбасу, крім молодшого покоління — Ріната Ахметова чи Бориса Колеснікова — співіснували би з радянською системою. Регіон за будь-яких обставин продовжував би свій окремий шлях у напрямі Москви.
Віктор Ющенко міг би очолити якийсь аграрний банк. Він зробив би кар'єру в банківській системі з перспективою членства в обкомі партії. Але навряд чи дійшов би до Центрального комітету КПУ.
Леонід Кравчук і Леонід Кучма залишилися б номенклатурниками. Та система дала змогу їм цілком реалізуватися ще до 1991-го.
2 
1
Коментарі
5