Останнім часом багато говорять про необхідність газової незалежності України. Проте ніхто не пропонує, як саме її досягти. А зволікання ставить країну в небезпечне становище.
Постійне стрімке підвищення світової ціни на газ не дає вітчизняній економіці часу на пристосування до нових умов. Це загрожує економічним застоєм, різким спадом виробництва, девальвацією національної валюти та галопуючою інфляцією.
Одним із варіантів зменшення залежності від російського газу є диверсифікація джерел постачання. Проте віднедавна середньоазійські постачальники стали для нас фактично недоступними. Інших реальних джерел Україна поки що не має. Та навіть якби вони з"явилися, навряд чи ціна на газ відрізнялася б від світової. Таким чином, Україні не варто розраховувати на дешевий імпортований газ. Треба не дивитися в бік Росії чи Середньої Азії, а зазирнути у власні надра.
За офіційними даними, запаси газу в Україні становлять близько п"яти трильйонів кубометрів. Цього вистачило б на 70 років. Із них розвіданими є лише 1,2 трильйона кубометрів, із яких державні компанії розробляють лише 70 відсотків.
Запаси газу в Україні становлять близько п"яти трильйонів кубів
Але навіть не всі з тих родовищ, які розробляють, дають газ для держави. Наприклад, сьогодні на Державному балансі запасів корисних копалин за підприємствами НАК "Нафтогаз України" перебуває понад 900 млрд кубометрів розвіданих запасів газу. З них розробляють лише 85 відсотків. Решта перебувають на стадії розвідки або підготовки до промислового освоєння. А два відсотки, тобто 21 млрд кубометрів, перебувають у "законсервованих" родовищах.
Окрім того, темпи розвідки нових родовищ залишаються низькими. Державним видобувним компаніям бракує коштів для інвестування, а приватний ринок послуг щодо геологічної розвідки в Україні не розвивається. Отож ресурси, якими багата наша земля, повною мірою не використовують.
Чому, маючи доволі великі запаси газу, Україна не може бодай наполовину забезпечити себе власними енергоресурсами? Справа не тільки у відсутності коштів на розвідку та відкриття нових родовищ. Головне те, що багато їх є малими та середніми, тобто із запасами в 100–300 млн кубометрів газу. Розробляти подібні родовища державним підприємствам видобувної промисловості — таким як "Укргазвидобування", "Укрнафта" чи "Чорноморнафтогаз" — не завжди вигідно і стратегічно важливо.
2010-го року заплановано видобути 21,5 млрд кубометрів газу. Для цього треба щороку вкладати у видобуток близько 2,3 млрд грн. Зрозуміло, що за нинішнього фінансового стану НАК "Нафтогаз України" це нереально.
Звичайно, державна компанія могла б узяти кредит. Але вона й так забагато винна, і навряд чи з"явиться багато охочих кредитувати структуру з непевним майбутнім. Отож лише приватні компанії здатні залучити достатньо коштів для інвестування в розвідку та розробку нових родовищ.
Здавалося б, що може бути простіше? Якщо держава не хоче розпорошувати сили на розробку малих і середніх родовищ, нехай віддасть цю справу у приватні руки. Незалежні видобувальники за власний кошт пробурять свердловини, встановлять необхідне обладнання та почнуть видобувати газ, постачаючи його країні. Таким чином, в Україні з"являться додаткові обсяги власного газу. Це дасть змогу зменшити його ціну для промисловості.
Суттєве збільшення внутрішнього видобутку також загострить конкуренцію серед видобувних компаній і пожвавить торгівлю газом. Залучення в галузь кредитів сприятиме розвиткові фінансового ринку та банківської сфери. А зростання попиту на геологорозвідувальні послуги стимулюватиме розвиток цього ринку. Це дасть змогу структурам, зайнятим у геологічній розвідці, отримувати прибутки та впроваджувати нові технології.
Зрештою, задоволення великої частини потреб у газі за рахунок власних ресурсів зміцнить енергетичну безпеку України. Активне залучення до видобутку приватного капіталу пожвавить ситуацію в паливно-енергетичному комплексі. А також дасть потужний імпульс для розвитку української економіки.
4 
1
Коментарі