Економіст російського Інституту економічного аналізу 25-річна Лариса Буракова написала книжку "Почему у Грузии получилось". Проаналізувала реформи, які відбулися в цій країні останнім часом.
— Багато з того, що зробили грузини, можуть і повинні перейняти й інші країни пострадянського простору, — говорить Буракова.
Перше — зменшення ролі держави. Грузини пішли на скорочення чиновницького апарату. Почали планувати бюджет на три роки. Реформували силові відомства: ліквідували автоінспекцію, переатестували міліціонерів на поліцейських.
Друге — усунули системне хабарництво. Створили публічний реєстр майна і провели відкриту приватизацію готелів, телекомунікацій, газорозподільних мереж, землі й частини лікарень.
Третє — дебюрократизували й лібералізували ринки. Замість антимонопольної служби створили комісію, яка не контролює бізнес, а формує рекомендації законодавцю. Скасували непотрібні ліцензії та дозволи типу "бджолярство", "збір брухту" тощо, зменшили час видачі інших. Шляхом податкової реформи зробили адміністрування податків зрозумілішим і легшим. Податків було 22, а стало шість, бізнес вийшов із "тіні".
Ці три методи не є універсальними. Копіювання грузинського досвіду не гарантує, що реформи підуть в Україні чи Росії.
Для реформування необхідна політична воля та підтримка суспільства. Щастя Михаїла Саакашвілі — він мав і перше, і друге. Проте розумів: реформи завжди підривають рейтинг на початковому етапі проведення, а в результаті принесуть позитив. Якщо порівнювати ситуацію з Росією чи Україною, то в них влада більше заклопотана внутрішньою міжгруповою боротьбою. Реформування не в інтересах такої політико-економічної моделі.
Теза, що реформи підуть, якщо за них візьмуться люди із західною освітою, теж не визначальна. У Грузії далеко не всі навчалися за кордоном. Зокрема не мав західної освіти архітектор змін Каха Бендукідзе.
Кажуть, що в маленьких країнах реформи легше проводити. Це хибне твердження. Грузини розповідали, що найбільші проблеми були пов'язані з невеликою кількістю населення. Бо доводилося звільняти з посад далеких родичів, людей, із якими пов'язують особисті стосунки. У великій країні вдатися до таких змін значно простіше.
Розвал Радянського Союзу також був і наступом на бюрократію. Але люди тоді пішли не до кінця, неефективна бюрократія залишилася в усіх пострадянських країнах. Грузини побороли її встановленням чітких меж повноважень чиновників, бо бюрократ ставиться до держави як до власності.
Оцінити реформи найпростіше якістю життя: люди комфортніше почуваються і від зменшення рівня корупції, й від легкості ведення бізнесу, й від збільшення ефективності державного апарату. Поширена думка, що з низького старту рости легше, що цей фактор важливіший за, власне, реформи. Але якщо говорити мовою цифр, то рівень економічного розвитку 2003-го року в 60 країнах світу відповідав грузинському, 3 тисячі доларів на душу населення, або був нижчий. Проте в наступні сім років лише 11 з них зростали швидше за Грузію, яка долала вплив світової фінансової кризи і наслідки війни з Росією 2008-го.
Звісно, можливий відкот назад. Але найголовніше, що відбулося, — змінилася психологія. Молоде покоління більше цінує свободу, а не державу, яка поставлена в певні рамки і не має права їх порушувати. Воно не хоче повертатися у часи, коли світло в будинки давали на кілька годин за графіком, а країною керували "злодії в законі". Таке ставлення до держави й до свободи є головною відмінністю між грузинською молоддю та її ровесниками в Росії чи Україні. Останні або прагнуть виїхати, або пристосовуються до правил гри.
6 
1
Коментарі
1