У четвер Україна проголосувала закон про деокупацію Донбасу. У п'ятницю Московія сіла в кабінеті свого президента думати про отвєтку, але нічого не придумала. І в неділю Володимир Путін у безсилій люті вкусив нашого президента за литку. Щоправда — зубами свого прес-секретаря. Оголосивши про таємні зустрічі двох лідерів.

Мав чи не мав право Петро Порошенко таємно зустрічатися з очільником країни-агресора і наскільки це небезпечно для нашої держави — тема окремого вивчення. І з президента, безумовно, спитають. Блискавична ж реакція Кремля і нице, у формі підстави, обнародування закритої інформації свідчать про ступінь роздратування, що викликав згаданий закон.

Чим він так дошкулив?

По-перше, Україна зробила те, що мала зробити ще три роки тому. На законодавчому рівні визнала РФ агресором. Відтак захоплені нею території на сході вважатимуться тимчасово окупованими. З усіма правовими наслідками. А згідно з міжнародними актами, відповідальність за утримання підкорених земель і забезпечення поневоленого населення покладається на окупанта. За моральну й матеріальну шкоду, завдану Україні та її громадянам, — також має відповідати РФ.

Це ускладнить життя гібридному агресорові нині і, ще більше, — у майбутньому. Коли наспіє черга сплачувати за рахунками.

По-друге, закон про деокупацію обрубує московітам перспективу утворення на наших землях ще одного Придністров'я чи Абхазії. Агресора названо агресором. Його навіть формально, як було з молдаванами й громадянами Грузії, ніхто на Донбас не запрошував.

Перелицювати свою таємну армію на миротворців Кремлю тепер також не вдасться. Вовк не може бути одночасно сторожем.

Донбас фактично зрівняли зі статусом Криму. Також окупованим південним сусідом.

Віднині, робить висновки секретар комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки й оборони Іван Винник, і світ, і сама Україна мають викреслити з ужитку терміни "ЛНР" і "ДНР". І на одній, і на другій території діють "окупаційні адміністрації Російської Федерації". Так їх і слід іменувати.

І ці адміністрації, вкупі з усіма залученими до збройної агресії Московії, мають понести кримінальну відповідальність. Цього вимагатиме закон.

Захід поки що мовчить. Мовчать європейські структури — ЄС, ОБСЄ, ініціатори Нормандського формату Франція з Німеччиною. Не чутно офіційної реакції Держдепартаменту США.

Два тижні на роздуми їм подарували опоблоківські депутати Бойко, Вілкул і Папієв, заблокувавши підписання спікером ухваленого закону.

Не обурюються — вже добре. Значить, дали попередню згоду на жорсткі формулювання. Тепер чекатимуть підписання і реальних дій Кремля.

А подумати західним лідерам є над чим. Хоч яким складним це виглядає, доведеться змінювати формат Мінських перемовин. Маріонетки на них стають нелогічними і непотрібними. Віднині вони навіть не представники незаконних збройних формувань. Чиновники "окупаційної адміністрації РФ" — нулі без палички. Переговори слід вести з тим, хто їх поставив, кому вони підпорядковані. Тобто — з офіційним Кремлем.

Закон про деокупацію Донбасу виводить гібридну армію московітів на світ Божий. Робить невидиме — видимим.

Окрім того, повноваження з керування силовими підрозділами на Донбасі переходять із рук СБУ до Генерального штабу Збройних Сил України. Як і має бути в умовах реальної війни з реальним ворогом.

І в цьому безперечна заслуга ухваленого на попередньому тижні закону.

Тепер чекатимемо, коли він запрацює.

×