Росія — наш суперстратегічний партнер. Це говорили українські можновладці 15 чи 10 років тому, лунає це й під час кожних переговорів прем"єр-міністра Віктора Януковича з росіянами. Очевидно, прозвучить і під час візиту до Москви президента Віктора Ющенка.
Для когось це просто гра на публіку. Комусь — фраза, що не варта надто багато, але яка може щось додати під час виборів. Але можна сміливо сказати, що насправді вища українська державна влада не має жодного уявлення про те, яким чином повинні будуватися відносини з Росією. Те ж саме можна сказати і про владу російську. Яка може бути послідовність, коли спочатку, намагаючись підтримати бажаного для себе кандидата у президенти України, Росія запроваджує пільговий режим для перебування на своїй території її громадян, а потім, без жодних логічних обґрунтувань, одного чудового дня цей режим скасовує.
Для когось це просто гра на публіку
У Росії зуміли взяти на озброєння метод дипломатії Британської імперії, згідно з яким немає вічних друзів, є лише вічні інтереси. Сьогоднішні інтереси Росії щодо України російський президент Володимир Путін озвучив на щорічній прес-конференції: Росія готова розглянути "революційні" пропозиції України, якщо вони стосуються контролю Росії над українською газопровідною мережею. Взамін Путін пропонує можливість доступу України до видобутку нафти й газу в Росії. Тільки не сказав, що видобутий на їхній території газ все одно залишиться російською власністю — так записано в російських законах.
Навряд чи випадково в Україні стали обережно поправляти Путіна. Прем"єр-міністр Янукович заявив, що газопровідна мережа залишиться українською. Голова Верховної Ради Мороз сказав, що передача газопроводів у чиюсь власність не передбачена законодавством. Президент Ющенко нагадав про проблеми національної безпеки. А Юлія Тимошенко перейнялася можливістю втрати суверенітету.
Насправді ж так і залишилося невідомим: хто і яку саме пропозицію зробив Путіну, що він насправді відповів і як можуть розвиватися події далі. Відомо, однак, що на міжнародному економічному форумі в Давосі прем"єр Янукович загадково висловився про можливості повернення до газових домовленостей 2004-го року. Очевидно, знав, як переконати росіян відступити від декларованих ними ринкових принципів продажу газу.
Різнобій заяв українських державних мужів свідчить лише про одне: уявлення про національні інтереси у багатьох власників найвищих державних посад ще потрібно виховувати. Проводити курси лікнепу. Пояснювати на пальцях, що є речі, якими не торгують.
Гамір навколо таємних газових домовленостей з Росією залишився поза увагою громадськості — люди зараз переживають удар новими тарифами на комунальні послуги. Але виглядає так, що громадяни швидше за тих, хто намагається бути їхніми лідерами і говорити від їхнього імені, зрозуміють: справді не може бути "вічних друзів" і "домовленостей без краваток". За все потрібно платити — але ж у жодному разі не національними інтересами.
3 
1
Коментарі