Повністю довіряє міліції 1% українців. Скоріше довіряють — 8%. Швидше не довіряють — 36%. Повністю не довіряють — 31%. Решта опитаних вагається. Такі результати досліджень оприлюднив Інститут соціології.
— Опитування часто використовують як спекулятивний інструмент,— каже телеведучий та полковник міліції у відставці Костянтин Стогній, 44 роки. — Наприклад, колись міліція сама проводила дослідження про довіру до себе. Рівень сягав 50-70 відсотків. У Німеччини рівень довіри до правоохоронників становить 30 процентів. А один наш міністр заявляв, що в Україні міліції довіряє половина громадян. Звісно, ці дані всі сприймали з посмішкою. Я знаю заміри, коли міліції повністю довіряють не більше 0,5 відсотка. І це вже ближче до правди. Бо планка довіри впала нижче нікуди. Це навіть менше статистичної похибки.
Чому рівень довіри такий низький?
— Одна із причин — міліція, це той каральний орган, що найбільше контактує з людьми. Кожного дня люди заходять у паспортний стіл, перетинаються з ДАІ, стикаються з міліціонерами на вулиці. Якби прокуратура чи СБУ так само часто стикалися з населенням, показники довіри до них були б на такому ж низькому рівні. Ну і, звісно, без докорінних реформ міліції ніхто не довірятиме.
Чи завжди люди так ставилися до міліції?
— У СРСР добре працювала пропагандистська система. Знімали фільми, у яких показували чесного міліціонера. Уся країна переживала за нього. Через це рівень довіри до міліції був високий. Зараз держава абсолютно ніяк не формує образ хорошого чиновника. Якщо не буде змін, народ і далі буде налаштований проти цього карального органу.
Що саме потрібно змінити в системі?
— Зараз у міліції суцільний "недобір". Треба створити конкурентне середовище, щоб на одне місце претендувало 10 осіб. А для цього працівник міліції має отримувати хорошу зарплату. Це основне. Високооплачувану роботу боятимуться втратити.
З опитувань видно, що людей у міліції працює більше, ніж їй довіряє. Чому?
— Це сталося через те, що начальники в міліції призначаються за територіальним принципом. То більшість їх із Західної України, то з Донецька. Виходить такий парадокс. Людина служить на своїй малій батьківщині, пройшла всі етапи служби, має досвід, готова стати начальником, грамотна, і раптом — призначають когось, хто приводить свою команду. І людина мусить пояснити дружині, родині, знайомим, що вона не дурень, але його посаду зайняли "нові", з інших регіонів. Йому дружина каже: що ж ти 15-20 років тягнеш лямку, а начальником стати не можеш? Раніше було кумівство, а зараз — земляцтво. Міліція не повинна бути політизованою. Такі тенденції негативно впливають на стосунки між співробітниками. Виконавці, оперативники налаштовані категорично проти свого керівництва.
Яка схема реформування міліції найбільше підійшла б Україні?
— Якщо обираємо європейський вектор, то і правоохоронну систему потрібно робити за західним зразком. Напрацювання є. Кожен новий міністр МВС відправляє групи людей переймати досвід у країн Євросоюзу. ЄС давно дав нам рекомендації щодо побудови правоохоронного органу. У Грузії можна брати деякі елементи — прозорість, як у переносному, так і в прямому сенсі. Міжнародним співтовариством їм виділили ресурс на побудову прозорих скляних будівель поліцейських відділків. А старі будівлі продали. Ці елементи нам також потрібні. А в Росії свою реформу МВС оцінюють як провальну.
У нинішньої влади є бажання щось реформувати?
— Середня ланка міліції хоче реформ, аж стогне. А верхівку все влаштовує.
1 
1
Коментарі
14