13 січня Литовська Республіка святкує День захисників свободи. Цього дня 1991 року президент СРСР Михайло Горбачов віддав військам наказ штурмом взяти Вільнюський телецентр. Псковські десантники стріляли в беззбройний натовп. Литовців давили гусеницями. Загинули 14 громадян, понад 200 поранили.
Телецентр взяли, але це стало пірровою перемогою радянської влади. Литовці масово вийшли на барикади біля Сейму. Тримали його оборону, аж доки в серпні 1991-го не закінчився Радянський Союз. Горбачов був змушений у вересні визнати незалежність Литви, Естонії та Латвії. Те, що мало стати актом ствердження влади імперії, стало її суїцидом.
Литва й Україна отримали незалежність практично одночасно, і були схожими. Литовці й зараз подібні до нас. Натомість країни відрізняються що далі, то сильніше. Литва давно повноправний член Євросоюзу та НАТО. Валовий внутрішній продукт на душу населення більший за наш ушестеро, за даними Світового банку. За рейтингом легкості ведення бізнесу — Литва у першій двадцятці країн. Ми ледь доповзли до восьмої.
Литва від початку зробила те, чого досі не зробили ми — раз і назавжди встановила, що є добром, а що — злом. Зло обов'язково має бути покаране, а добро — винагороджене. Литовська Комісія з вивчення злочинів нацизму та комунізму досі поіменно уточнює і всіх героїв опору, і всіх окупантів та зрадників. Судові процеси поволі доходять до вироків.
Республіка досі розшукує своїх захисників. Мені з десятьма українцями, які брали участь в обороні Сейму Литви, президент Гітанас Науседа 10 січня почепив на груди "Медаль пам'яті 13 січня". Якби 1991 року Литва не вистояла, жодна інша республіка СРСР не мала б шансу на незалежність. Тому ми тоді були на барикадах поруч із литовцями.
Війна, за яку нас через майже три десятиліття знайшла литовська нагорода, триває. Лінія "гарячого" фронту просто змістилася на південний схід. На Луганщині 2014 року наш "Айдар" зустрів ту саму Псковську десантну дивізію, що штурмувала Вільнюську телевежу. Можливо, це були ті самі танки. Тепер вони "заблукали" в степах України. Нині в нас вирішується доля країн, на повернення яких до "стійла" Імперії Зла наполягає Кремль.
Москва добре розуміє, що це — та сама війна. Проти Литви задіяли такі ж механізми "гібридної війни", що й проти нас. Мовчать поки що лише гармати. Литовці так само, як ми, — "фашисти й русофоби". У смерті мирних громадян 1991 року винні, звісно ж, не окупанти, які їх розстріляли, а "нелегітимна фашистська хунта", що "силою на крові захопила владу". Також якісь невідомі нікому, крім російських медіа, "іноземні снайпери, які стріляли в обидва боки".
Росія, яка де-факто визнала свою вину в розстрілі майданівців, коли вимагала віддати "беркутів"-вбивць, так само захищає учасників розстрілу оборонців телевежі. З 60 звинувачених литовським правосуддям 58 переховуються у РФ. Їх оголосили "жертвами політичних репресій". Проти суддів Верховного суду Литви Росія запровадила "санкції". Яскравішого визнання того, що Кремль бере на себе відповідальність за злочини СРСР, пишається ними і має намір продовжувати, годі й вигадати.
Разом із литовцями ми зробили свій вибір. Ми — європейці, а не раби. Лишилося втілити в себе все те, що вже вдалося нашим литовським братам і сестрам — перемогти імперію спершу в головах людей, потім — на всій території. На місці московської колонії побудувати вільну європейську державу. Литва — живий доказ, що це можливо зробити ще за нашого життя.
Євген ДИКИЙ, директор Національного антарктичного наукового центру, ветеран АТО
8 
35413
Коментарі