Не встиг ущухнути скандал, викликаний публікацією нібито секретної доповіді міністра фінансів Пинзеника, як він подав у відставку. Випадок доволі рідкісний в українській політиці: зазвичай тримаються за крісло до останнього.

Хоча варто визнати: зараз посада міністра фінансів не тепле місце, а розпечена пательня. Пинзеник розумів це й раніше. Невипадково бюджет-2009 у Верховній Раді представляв не він, а прем"єр-міністр Юлія Тимошенко.

Незалежно від того, є "таємна доповідь Пинзеника" оригінальним документом чи підробкою, наведені в ній факти відповідають дійсності. Справді, підготовлений восени 2008 року бюджет спирається у своїх розрахунках на завищений рівень валового внутрішнього продукту. Це означає, що фактичні надходження до нього, швидше за все, будуть нижчими за заплановані. А це своєю чергою штовхає або на пошук нових джерел надходжень, або до скорочення видатків. Утім, ближче до осені на повну силу розженеться президентська передвиборна кампанія, отож навряд чи знайдеться хоч один кандидат, який захоче позбутися голосів виборців через гасла щодо затягування пасків.

Поглянемо на нинішню ситуацію з державним бюджетом. У січні до останнього дня було істотне відставання з наповнення прибуткової частини. Закрити діру вдалося лише за допомогою декількох хитрих операцій.

По-перше, Нацбанк перерахував авансом свій прибуток за перший квартал — понад 1 млрд грн. За правилами ці гроші повинні були прийти в уряд лише наприкінці березня. За цілий рік НБУ мав перерахувати до бюджету 4 млрд грн, отож якщо він даватиме такий аванс щомісяця, то грошей вистачить до травня.

Другим джерелом січневих надходжень були 1,98 млрд грн податку на додану вартість, що прийшли з митниці. За чутками, це гроші, перераховані на закачаний ще торік газ, який не був розмитнений. Зокрема, проблемами зі здійсненням цієї операції й пояснювали звільнення з посади голови Держмитслужби Валерія Хорошковського. Нібито платіж був зроблений ще  2008-го, але його не могли прийняти через проблеми з "РосУкрЕнерго". Отже, цей "резерв" також вичерпали, а інші платежі подібного розміру навряд чи в подальші місяці світять. А це означає, що в лютому все одно в бюджеті буде дірка, яку треба чимось закрити. І навіть подібна до січневої допомога Нацбанку не врятує.

Навіть подібна до січневої допомога Нацбанку не врятує

Якщо є проблеми з доходами бюджету, а видатки з політичних міркувань різати важко, то залишається збільшити дефіцит бюджету. Його можна покривати з трьох джерел: зовнішні чи внутрішні запозичення і приватизація. Продати щось із державних підприємств в умовах відтоку інвестицій надто важко. Щоправда, нібито власник компанії "Київстар" норвезький "Теленор" може придбати цього року "Укртелеком" — але цього українського монополіста "ось-ось" продають уже понад десятиліття, а віз і нині там. Водночас продаж активів під час кризи найчастіше приносить набагато менше грошей, ніж за стабільних часів.

На внутрішні запозичення також надії мало — уже в другому півріччі 2008-го головним покупцем облігацій внутрішнього державного боргу виступав НБУ, а не приватні інвестори. Сподіватися на покращення ситуації цього року поки що не доводиться.

Ось і виходить, що дефіцит держбюджету-2009 можна профінансувати хіба що зовнішніми запозиченнями. Саме це і є причиною знаменитих листів Юлії Тимошенко до урядів різних держав щодо можливостей надання Україні кредиту. Звернення саме до держав було викликане тим, що приватні інвестори низько оцінюють шанси повернення боргів із ринків, що розвиваються — зокрема з України. Тому і ставки на приватні кредити зараз можуть сягати понад 30% річних у доларах. А з державами можна домовилися про меншу ціну позик, іноді за рахунок політичних поступок. Проте це вихід надто сумнівний: криза колись мине, а борги лишаться, зокрема й політичні.

У будь-якому разі вирішувати проблему з бюджетом треба зараз. Відкладати на потім не можна — як то кажуть, "потім уже настало".

×