Державі вигідно сприяти трансплантації органів

 

За два останні роки в Україні людям пересадили 77 нирок і 18  печінок. Цього дуже мало. Для прикладу, стільки пересадок робить один трансплантаційний центр в Сполучених Штатах упродовж тижня.

— Підрахувати загальну кількість українців, які потребують нових органів, неможливо. Щороку частина їх помирають, не дочекавшись операції, — каже директор Координаційного центру трансплантації органів і тканин Руслан Салютін, 36 років. — Бракує і грошей, і матеріалів для пересадки. Лише одиниці можуть дозволити собі операцію в Іспанії, Італії, Німеччині або їдуть у Польщу, Росію чи Білорусь.

Сприяти трансплантаціям державі було би набагато дешевше, ніж оплачувати лікування. Скажімо, якщо в людини відмовили нирки, її тричі на тиждень мають підключати до апарату "штучна нирка", тобто робити діаліз. У розвинутих країнах це тимчасовий захід. В Україні ж деякі хворі по 15 років їздять на діаліз. Селяни не лікуються й помирають швидше. Кожен сеанс діалізу обходиться державі до 1000 гривень, а лікування протягом року — до 300 тисяч. Механізми підтримки життя хворих, які потребують пересадки серця, відсутні. Тому діагноз "хронічна серцева недостатність" стає вироком для двох тисяч осіб щороку.

Донорство в усьому світі безкоштовне. А в нас родичі загиблого часто вимагають гроші за можливість трансплантації. Це фактично торгівля органами, категорично заборонена законом. Теоретично кожен українець за життя може дати письмову згоду на використання анатомічних матеріалів у разі смерті. Але як це зробити, у законі не зазначено.

У розвинених державах створили єдині державні інформаційні системи трансплантації. У комп'ютерну базу заносять прізвища всіх охочих заповісти свої органи. У США це дозволяє щороку проводити 10 тисяч пересадок нирок, чотири тисячі — печінки і дві тисячі — серця. В Україні такого реєстру не існує.

Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує країнам фіксувати бажання людини бути донором у посвідченні особи, водійських правах, у медичній картці. Але у нас над практичною реалізацією цього побажання ніхто навіть не задумується.

×