Соціологи вже підраховують, яку кількість депутатів у наступній Верховній Раді можуть мати переможці парламентських виборів. За останнім опитуванням фонду "Демократичні ініціативи", понад 80 відсотків депутатського корпусу будуть представниками лідерів перегонів: Партії регіонів, "Народного союзу "Наша Україна" та Блоку Юлії Тимошенко.
Усі вони приведуть у парламент багато нинішніх народних депутатів. Більш як по п"ятдесят їх числиться у прохідних частинах списків "Регіонів" та "Нашої України". Приблизно тридцять п"ять — у БЮТ. До загального числа можна додати ще з десяток тих, які достроково припинили свої повноваження через роботу у виконавчих структурах після президентських виборів.
Багато нинішніх нардепів — це спільне для списків лідерів перегонів. Водночас кожен має свої особливості.
За підрахунками фонду "Демократичні ініціативи", Партія регіонів може отримати у наступному парламенті 185 місць. Головною особливістю цієї фракції буде велика кількість представників бізнесу. Тільки чітко означених бізнесменів є в прохідній частині списку ПР понад п"ятдесят. Ще про належність чи підпорядкованість кількох десятків — "тимчасово непрацюючих", "помічників-консультантів", "пенсіонерів" — можна здогадуватися. За даними інтернет-видання "Українська правда", тільки людей Рината Ахметова у прохідній частині списку "регіоналів" — тридцять сім.
Там є Лук"яненко і Яворівський — але водночас і Богдан Губський
Загін професійних політиків від Партії регіонів також має очевидну особливість: цих людей важко запідозрити у симпатіях до демократії та європейського шляху розвитку країни. Уповноважена з прав людини Ніна Карпачова вперто не помічала масових порушень виборчих прав під час минулих виборів. Колишній голова ЦВК Сергій Ківалов прославився вмінням рахувати голоси. В цьому йому нібито активно допомагав народний депутат Андрій Клюєв. Є й інші показові імена: екс-глава Харківської облдержадміністрації Євген Кушнарьов, колишній перший віце-прем"єр Микола Азаров, голова Антимонопольного комітету Олексій Костусєв, колишній голова Фонду держмайна Михайло Чечетов, колишній генпрокурор Святослав Піскун...
Інша цікава деталь прохідної частини списку Партії регіонів: там близько двох десятків представників владних структур. Це при тому, що ПР ніби ж є опозицією. Ті ж Костусєв і Карпачова, голова Вищого господарського суду Дмитро Притика, голови Донецької та Луганської облрад, голова Апеляційного суду Луганської області, міський голова Олександрії Кіровоградської області — адміністративна частина "регіоналів" досить солідна.
— На сьогодні вже важко розібратися, хто є владою, а хто опозицією, — каже голова правління Центру політичної освіти Костянтин Плоский, 30 років. — Більшість партій і політиків живуть майбутнім. Як не дивно, не можна говорити про "Нашу Україну" як про партію влади. А про Партію регіонів як про чітко сформовану опозицію.
У прохідній частині списку "Нашої України" можновладців справді не набагато більше, ніж у Партії регіонів — трохи за два десятки. Хоча влада й представлена тут на вищому рівні: прем"єр Юрій Єхануров, його перший заступник Станіслав Сташевський та віце-прем"єр В"ячеслав Кириленко, заступник голови Секретаріату президента Анатолій Матвієнко, секретар РНБО Анатолій Кінах... А ще — чотири міністри, керівники деяких держадміністрацій.
За підрахунками "Демініціатив", за нинішніх розкладів НСНУ матиме в наступному парламенті 113 мандатів. Приблизно половина з них — нинішні нардепи.
Порівняно з головними конкурентами плюсом "Нашої України" є відсутність серед них людей, які в 2002–2004 роках були вірними підпорами колишнього режиму. В цьому відмінність списку НСНУ від головних конкурентів. Звичайно, Петро Порошенко, Давид Жванія чи Олександр Третяков є фігурами досить суперечливими — але попри все те вони свого часу зробили нелегкий політичний вибір. І згодом від нього не відступилися.
Цього не можна сказати про добрий десяток людей зі списку Блоку Юлії Тимошенко. Прогнозують, що БЮТ отримає 86 мандатів. Порівняно з ПР та НСНУ, прохідна частина його списку дуже різнорідна. Якщо у "регіоналів" спільним для списочників є боротьба з колишньою опозицією, а для "Нашої України" — з колишнім режимом, то у БЮТ спільного мало. Там є Левко Лук"яненко і Володимир Яворівський — але водночас і Богдан Губський. Той миттєво переметнувся до Тимошенко відразу після помаранчевої революції. З десяток інших нинішніх кандидатів від БЮТ так само пройшли до минулого парламенту за списками провладного блоку "За єдину Україну". Були надійним оплотом колишнього режиму до останніх його хвилин. Сергій Осика, Євген Сігал, Микола Баграєв, Михайло Зубець — усі ці люди опинилися у Тимошенко вочевидь з кон"юнктурних міркувань. Їхня присутність у таборі найзапеклішого опонента попереднього режиму виглядає досить забавно.
Жодна з цих сил
не є усталеною партійною структурою
— Політична сила Тимошенко поки що не має зрозумілої ідеології. Тому надавати великого значення присутності тих людей у списку не варто, — коментує це директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський, 59 років.— Жоден з тих колишніх кучмістів, як їх називають, не є будь-кому ідеологічним опонентом. Вони ані заважати, ані сприяти проведенню певного курсу не будуть. Усе визначатиме сама Тимошенко.
Є ще одна спільна для списків лідерів риса. У прохідних їхніх частинах майже не представлено нових партійних облич. Тобто регіональних лідерів, які могли б зростати у парламенті до загальнонаціонального рівня. Але ж партії відіграватимуть більшу роль у політичному житті країни, отож така кадрова політика виглядає дивною.
— Жодна з цих трьох політичних сил не є усталеною партійною структурою, — пояснює ситуацію Михайло Погребинський.
— Тому й дивуватися нічому. Активістами на місцях є переважно випадкові люди. Отож той-таки Ахметов ставитиме в список наближених до себе. Тих, кому він довіряє. Бо партія ж молода. Те ж саме можна сказати про НСНУ і БЮТ. Вони не мають усталеної історії. За останній рік у багатьох осередках помінялися лідери. І ніхто не хоче ставити в список неперевірених.
3 
1
Коментарі