— У нас есть межгосударственные договоры. Мы ни одного не нарушили. А Россия пинает их в хвост и гриву, — каже президент Білорусі 62-річний Олександр Лукашенко на зустрічі з журналістами в Мінську 3 лютого.
— Если я очень ошибаюсь, то меня надо заменить на следующих президентских выборах. Не надо через Майдан и революцию. Это позор для украинцев, что они заменили президента на Майдане. Меня — только на выборах. Не Януковичу будет плохо, не Лукашенко, а людям будет плохо. Этот Майдан — пятно на украинском народе, — додає Лукашенко.
Напередодні Росія оголосила про встановлення постів прикордонної зони у Псковській, Смоленській і Брянській областях, що межують із Білоруссю. Зробили це у відповідь на запровадження Мінськом безвізового режиму на п'ять днів для громадян 80 країн, зокрема США і Євросоюзу. До цього Лукашенко заявляв, його країні не потрібна російська авіабаза в Бобруйську. Розкритикував Євразійський економічний союз, до якого входять Росія, Казахстан, Вірменія, Киргизстан і Білорусь. Мовляв, його держава втрачає там прибутки.
— Всі пострадянські країни потихеньку йдуть від Росії. Вона відлякує колишніх партнерів. Свого часу Путін сказав, до Назарбаєва не було Казахстану. Такі заяви в умовах агресії проти України звучать дивно, — говорить політолог 38-річна Олеся Яхно.
— Партнери Кремля із Митного союзу — Казахстан і Білорусь, потрапили в дурну ситуацію. Виявилося, повинні розділяти спільні ризики від агресії. Росія хоче відкрити військову авіабазу в Білорусі. Мінськ намагається різними способами від цього відмовитися. Розуміють, в будь-який момент РФ зможе використати цю базу проти них.
Водночас Мінськ налагоджує зв'язки з Євросоюзом. Із Білорусі зняли санкції, країна зробила певні кроки демократизації. Кремлю це не подобається.
Останні кілька місяців на російських федеральних телеканалах тема Білорусі присутня активніше. Мовляв, там публікують русофобські підручники, можливий Майдан, як в Україні. А євроінтеграція ні до чого доброго не доводить.
Лукашенко небезпідставно вважає, що Росія може задіяти сценарій Криму й Донбасу. І робить заяву на випередження.
За день продали тисячу примірників білоруськомовної книжки
"З Білоруссю все не так просто виявляється, як гадалося крємльовским. І я навіть не про слаломні піруети бацькі — це те, що на поверхні. А є важливіші, глибші показники соціальних рушень. Там, де здавалося, давно все забетоновано, починають оживати підземні води. Уперше за весь пострадянський час у білорусів з'явився свій, білоруськомовний бестселер, — пише у "Фейсбуку" українська письменниця 56-річна Оксана Забужко 3 лютого.
Коментує появу книжки журналіста Андруся Горвата "Радіо Прудок". Її написано у форматі щоденника.
"У Білорусі є тисячі людей, які пам'ятають цю мову живою. Хочуть мати це все окремою книжкою. І готові за те платити. І бігти в театр Купали, де за один день продажу розходиться весь наклад — 1000 примірників. І просять ще. І плачуть від простих фраз на зразок "каб цьоплєнька било", згадуючи своїх, іще не зрусифікованих дідусів і бабусь".
3 
1
Коментарі