Відсутність спільного кандидата від опозиції на вибори президента грає на користь влади, переконаний 48-річний Юрій Луценко, колишній міністр внутрішніх справ.
— Зрозуміло, що узгодження кандидата є складним питанням, — каже Луценко. — Ніхто й не вимагав його оголошення на мітингу опозиції 18 травня вже і негайно. Але заявити, що це буде зроблене до певної дати, наприклад до кінця року, було необхідно.
Єдиний кандидат від опозиції став би потужним мобілізуючим сигналом для українського суспільства. Зробив би перемогу над Януковичем надзвичайно вірогідною, фактично неминучою. Це рішення внесло би паніку в струнку нині систему каральних органів, судів та адмінресурсу. Багато хто з функціонерів та фінансистів режиму Януковича щонайменше почали би тихий саботаж, а ближче до виборів — і відкритий перехід на бік більшості виборців.
Натомість 18 травня ми почули про протилежний план — іти за президентською булавою всім лідерам усіх опозиційних сил. В умовах максимальної концентрації грошей, медіа та адмінресурсу "межгірським сімейством", вважаю таке рішення помилкою.
По-перше, історія виборів свідчить, що в умовах фальсифікацій Партією регіонів перевага демократичних сил складала лише 5-7 відсотків. Окремішні кампанії різних опозиційних лідерів волею чи неволею роблять їхніх прихильників конкурентами на час кампанії. Достатньо кількох непродуманих висловів із котрогось боку — ображений виборець не піде голосувати, а тим більше агітувати за конкурента у другому турі.
По-друге, конкуренція опозиційних кандидатів дає легку можливість маніпуляцій у контрольованих владою засобах масової інформації. Це значно полегшує їм завдання виводу в друге коло виборів зручного для Януковича спаринг-партнера.
І головна проблема — неузгодженість єдиного кандидата в президенти ставить під великий сумнів здатність опозиції домовлятися в разі перемоги про єдину команду та єдиний план змін у країні. Що відбувається в результаті такої внутрішньої конкуренції, ми добре пам'ятаємо з 2005 року.
Однак не варто посипати голову попелом. Те, у чому помилилися політики, можуть ще виправити виборці. Якщо вони думають так само, як і я, то вже до весни наступного року в нас буде явний фаворит народної підтримки. Решта політиків, які дбають не про свій інтерес, а про загальну перемогу, муситимуть зняти свої кандидатури.
Хронологія подій
9.00 "Антифашисти" збираються в парку Слави. Рушають на Європейську площу. На чолі — "регіонали" Олександр Єфремов, Сергій Тігіпко, Михайло Чечетов, Ганна Герман, Вадим Колесніченко, Інна Богословська.
12.00 Місце збору опозиціонерів — Європейська площа. За півгодини рушають на Софійську. На чолі — Віталій Кличко, Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок.
12.30 На "антифашистському" мітингу виступають Єфремов, Колесніченко, Тігіпко. Закінчується о 14.00. Потім — концерт.
13.00 Починається мітинг опозиції. Першою виступає нардеп Ірина Луценко. Останніми — Кличко, Тягнибок та Яценюк. Найбільше аплодують "свободівцям" Андрієві Іллєнку та Олегові Тягнибоку. Мітинг закінчується о 14.30.
14.00 Неподалік мітингу опозиції з'являється бронетранспортер. На ньому сидять люди в костюмах кролів. "Свободівці"оточують машину і починають трощити.
14.15 До бронетранспортера прибігають чоловіки у спортивних костюмах, які охороняли мітинг "антифашистів". Починають бійку зі "свободівцями". Б'ють кількох журналістів. Міліція зупиняє бійку в останній момент. Кореспондентку "5 каналу" Ольгу Сніцарчук забирає "швидка".
16.20 "Беркут" громить наметове містечко громадської організації "Спільна справа" на Софійській площі. Б'ють активістів, трьох затримують. Вагітна мітингувальниця втрачає ненароджену дитину.
3 
1
Коментарі
5