Старший, середній, молодший: як черговість народження впливає на здібності дитини

5

 

Чому старші і молодші діти в родині бувають такими різними: старший, наприклад, відповідальний і організований, молодший - веселун і ледар. За всіма ознаками старший успішніший за молодшого. Але у молодшого більше друзів і при всій його неорганізованості живеться йому радісніше. Чи дійсно порядок народження в сім'ї впливає на модель поведінки людини.

Історики стверджують, старші - консерватори і перфекціоністи, молодші - зухвалі сміливці і творчі натури. Дослідивши біографії 7 тисяч історичних і наукових діячів, які радикально вплинули на атмосферу своєї епохи, історики виявили: серед молодших (не первістків) у 18 разів більше революціонерів (а також вчених, які "перевернули світ"), ніж серед старших.

Психологи в свою чергу підтверджують, що моделі поведінки багато в чому визначаються "порядковим номером" дитини в сім'ї. Але на формування індивідуальних відмінностей впливає не тільки місце дитини серед братів і сестер. Важливий фактор — це ставлення батьків до дітей. З появою кожної наступної дитини їх реакції і поведінка змінюються. Змінюється ситуація в сім'ї, матеріальне становище, одна і та ж жінка в 20 і в 35 років має різний життєвий досвід. То ким краще бути - старшим, молодшим, середнім? Однозначної відповіді немає: у кожній позиції є свої плюси і мінуси.

Якщо їх двоє

 

Якщо в сім'ї дві дитини, здається, що їм має бути простіше, адже у кожного тільки один конкурент. Але суперництво один на один може бути жорстким, особливо якщо у дітей маленька різниця у віці. З появою молодшого старший переживає кризу перерозподілу ролей. Дівчинка сприймає народження молодшого простіше, ніж хлопчик, зазвичай із задоволенням долучається до його виховання. А первістку-хлопчикові іноді буває важко, особливо якщо молодша, навпаки, дівчинка і в чомусь його обганяє (скажімо, в навчанні). Він може почати гірше поводитися або вчитися. Але і молодшому нелегко: відчуваючи, що заподіює старшому страждання, він не може зрозуміти чому. Він часто стикається з тим, що старший (авторитет і кумир) відкидає його любов і захоплення. Це може призводити до пошуків різноманітних способів загладити уявну провину: молодший може прийняти несвідому установку на поразку, щоб хоч у чомусь віддати старшому першість.

Старший: багато уваги, багато очікувань

Він з'явився в родині першим і якийсь час залишається єдиним. Як правило, йому приділяють багато часу, з ним багато займаються. Але йому дістаються і тривоги, і невпевненість молодих батьків. Чоловік і жінка стають батьком і матір'ю саме завдяки йому; з ним разом вони проживають заново той спадок, який винесли зі свого дитинства і з яким, можливо, не до кінця розібралися.

 

До народження первістка, ми не маємо іншого досвіду виховання, крім того, як виховували нас самих. Тому зі своєю першою дитиною ми повторюємо батьківський стиль виховання, або намагаємося все робити навпаки. Відмова від звичного стилю не краща за сліпе слідування йому: він також демонструє нашу залежність від батьків. Образно кажучи, первісток виявляється промокашкою, яку першою прикладають до ляпки і яка вбирає найбільше чорнил.

Поки він у батьків один, він весь час на передовій — увага дорослих зосереджена тільки на ньому. Така позиція може сприйматися як привілейована, але, як тільки його поведінка перестає влаштовувати батьків, виникає конфлікт, дорослі нерідко готові відстоювати свою позицію до переможного кінця (адже ще немає таких дітей, які будуть претендувати на їх увагу). І, звичайно, рано чи пізно старший стикається з випробуванням, яким для нього неминуче стає народження брата або сестри.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Діти і гроші: як виростити мільйонера

Молодший: улюбленець, конкурент

Наймолодший у сім'ї має справу з досвідченими батьками, які менше турбуються, ніж після народження первістка. У нього більше шансів стати щасливчиком, і часто батьки схильні, не віддаючи собі звіту, затримувати його дорослішання, залишаючи його "своїм малюком". В останньої дитини немає суперника, що йде йому на зміну, завдяки якому він хотів скоріше вирости, навчитися чогось, — йому нікуди поспішати. Молодшим властиві безтурботність, оптимізм і готовність брати чуже заступництво. У них можуть виникнути проблеми з самодисципліною, їм буває важко самостійно приймати рішення.

 

Бути улюбленцем не так вже й вигідно: щоб подобатися, він підпорядковується бажанням батьків. Але так він ще більше протиставляє себе старшим братам та сестрам, які, звичайно ж, ревнують. Не всі прояви ревнощів очевидні для батьків. Так, якщо старші грають з малюком, як з лялькою, батьки зазвичай схвалюють їх поведінку. Але насправді старші таким чином знешкоджують потенційного конкурента, не даючи йому рости: вони завжди готові допомогти малюкові одягнутися або погодувати його, хоча він уже вміє робити це сам.

Молодший знає, що силою у стосунках нічого не доб'єшся. Тому часто виробляє обхідні шляхи досягнення своїх цілей. Молодші стають справжніми майстрами спілкування, адже їм доводиться жити в суспільстві старших і вчитися вибудовувати з ними відносини. Сім'я — перший соціальний інститут, з яким стикається дитина, і старший проходить його, спілкуючись тільки з дорослими, другий вибудовує відносини з партнером-суперником. А молодшому дістається ще більше партнерів, його досвід багатший і різноманітніший. Але в той же час школа життя молодшого суворіша: батьки завжди підуть назустріч дитині, а старші брат або сестра такими поблажливими не будуть, тому у молодшого є досвід боротьби (найчастіше закулісної) за своє місце в сім'ї.

 

Середній: знайти свою нішу

Ні старший, ні молодший, він шукає своє місце. Побувши молодшим і (не цілком) насолодившись батьківською увагою, він часто занадто рано втрачає привілейовану позицію. Але бути середнім часом виявляється легше: завдяки відсутності зайвого батьківського тиску (завищених батьківських очікувань, як у старшого, і гіперопіки, як у молодшого), середня дитина живе своїм життям, таким, яке потрібне йому самому. Середні часто бувають спокійніші, і налагоджують мир між старшим і молодшим. Проміжна позиція середніх дітей стимулює розвиток у них соціальних навичок. Ставши дорослими, багато з них добре вміють вести переговори і ладити з різними людьми.

Чому ми в це віримо

Черговість народження — важливий, але не єдиний чинник, який впливає на наші індивідуальні особливості. Вона може сприяти прояву деяких рис характеру, але не меншу роль відіграють безліч інших речей. Це та атмосфера в сім'ї, і її економічне становище, і розподіл функцій між матір'ю і батьком, і зовнішні впливи. Дані про черговість народження варто брати до уваги, але не можна вважати їх єдиною істиною і вже тим більше вироком долі.

×