Штучні сльози: як "плачуть" актори на знімальному майданчику

6

Режисери нерідко просять акторів заплакати, щоб додати сцені драматизму. Але як змусити текти сльози з очей, коли ти зовсім не відчуваєш смутку?

Кожен актор володіє своїм власним набором прийомів і хитрощів. Дженніфер Лоуренс, Меріл Стріп, Деніел Редкліфф та інші знаменитості розповідають як їм вдається на знімальному майданчику видавлювати з себе сльози.

Дехто все ж звертається до маленьких хитрощів

Анна Феріс

 

Актриса чесно зізнається в тому, що її сльози на екрані – це заслуга не власних акторських здібностей, а результат використання олівця для очей. Анна Феріс, яку прославила роль Сінді Кемпбелл у серії фільмів "Дуже страшне кіно", розповіла, що вона не з тих людей, які можуть легко розплакатися в реальному житті – вдвічі важче їй зробити це перед камерою: "Насправді, це трохи дивно. Все тому що мама мене так виховувала. Якщо я коли-небудь починала плакати, вона зупиняла мене фразою: "Про що тобі жалкувати?"".

Тому замість того щоб намагатися видавити з себе сльози зусиллям волі або спогадами, Феріс використовує спеціальний засіб - "стік для сліз". В очі розпорошуються найдрібніші частинки ментолового кристала, які і викликають сльози. Ще один акторський "лайфхак", який найбільш виразно демонструє сльози на екрані - повернути голову на ¾ і подивитися трохи вгору".

Ще краще (для ролі), коли актор може провести паралель зі своїм життям

Деніел Редкліфф

 

Зірка фільмів про Гаррі Поттера, Деніел Редкліфф, знявся в біографічній драмі "Убий своїх коханих" в ролі поета Аллена Гінзберга. Зйомки в кінокартині вимагали від нього чимало сліз.

"До того, як ви придбаєте навички – плакати "за сигналом", яким володіють деякі люди, чим більше ви змушуєте себе зробити це, тим більш незграбним і кошмарним це стає... Як я виявив", – зізнається актор. В результаті Деніел кинув марні спроби штучно імітувати ці почуття і звернувся до корисної поради, яким з ним поділився його екранний хрещений батько Гері Олдмен: "Не бійся використовувати особисте, тому що вони все одно подумають, що це відбувається з твоїм персонажем". Редкліфф не розповів, які саме власні переживання він використовував для цієї ролі, але повідомив, що такий прийом дуже йому допоміг. "Три неконтрольовані, несамовиті сцени після... Там були справжні сльози. Коли це вперше відбувається з тобою на знімальному майданчику, повного людей... Навіть якщо ти робиш все від імені свого персонажа, в даний момент це тільки ти", – пояснив він.

Навіть найпопоулярнішим акторам Голлівуду буває нелегко

Дженніфер Лоуренс

 

Якщо артисти ще не встигли напрацювати і відточити майстерність штучних сліз на екрані, іноді їм доводиться починати зніматися і просто сподіватися, що в потрібний момент вони зможуть заплакати. Актриса Дженніфер Лоуренс розповіла, що коли їй необхідно було заплакати на зйомках "Голодних ігор" (у сцені, де на її руках помирає дівчинка Ру), то справжні сльози народилися після того, як вона зімітувала зовнішню схожість з людиною, яка перебуває в жалобі. Тобто, прийняла відповідну позу і почала виконувати тілесні рухи, характерні для плачу.

"Безумовно, я можу почати плакати і іноді сльози ллються, – розповідає актриса. – У моєму житті немає нічого, що могло б змусити мене миттєво заридати. У більшості випадків це певний стандарт – тримай свої очі відкритими і терпи". Пізніше актриса уточнила, що їй потрібно розширити очі "на довгий час", щоб метод спрацював.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як виглядають знамениті жінки до 10 ранку

Деяким акторам потрібен невеликий "стусан" від партнерів по майданчику

Вілл Сміт

 

Роль в серіалі 90-х "Принц із Беверлі-Хіллз" стала для Сміта справжнім посібником з акторської гри – з кожним новим епізодом він ставав все більш переконливим і виявляв нові грані своїх здібностей. А 24 серія четвертого сезону вимагала від артиста глибокого самоаналізу. Сміт пізніше розповідав, що йому дуже допоміг на зйомках його екранний дядько, якого зіграв Джеймс Ейврі. Сміт згадував: "Джеймс Ейврі невпинно робив так, щоб я вдосконалювався. Він ніколи не давав мені поблажок. Все, що я говорив, все, що я робив, - Джейс Ейврі вважав недостатньо хорошим. Він говорив: "У тебе є своя позиція, подивися, де ти знаходишся, подивися, як ти обдарований". І ще щось на кшталт: "Вибач, але я не прийму від тебе нічого, крім абсолютної досконалості". Саме такий "стусан" старшого колеги, на думку самого Сміта, і допоміг йому так якісно відіграти сильні емоції.

Іншим необхідний великий "стусан"

Вайнона Райдер

 

В історії кінематографа досить прикладів, коли режисери використовували грубі і зовсім не гуманні підходи, щоб викликати емоційний відгук у своїх артистів. Наприклад, Альфред Хічкок навмисно залякував Тіппі Хедрен на знімальному майданчику "Птахів", щоб зафіксувати на камеру її справжній жах. Такими методами відомий і Стенлі Кубрик, який довів Шеллі Дюваль до того, що від стресу у неї почало випадати волосся під час роботи над кінострічкою "Сяйво". Він звертався з актрисою вкрай різко, що призвело до того, що емоційний стан актриси практично збігся зі станом її героїні. Френсіс Форд Коппола під час зйомок "Дракули" так різко і грубо поводився з Вайноною Райдер, що вона заплакала - саме ці справжні сльози і потрібні були режисерові для сильної сцени.

Були й інші випадки, коли колеги по знімальному майданчику доводили акторів до сліз, незалежно від того, чи це подобалося об'єктам їх знущань чи ні. Це відчув на собі Джекі Купер - один з найзнаменитіших американських акторів старого кіно. Акторові було всього 9, коли його запросили на головну роль у фільмі "Скіппі". Режисер картини Норман Торог погрожував вбити собаку дев'ятирічного хлопчика, щоб викликати у нього сльози.

Для когось це лише частина професії

Меріл Стріп

 

Меріл Стріп одна з актрис, якій немає необхідності звертатися до якихось хитрощів, методик і технічних хитрощів, щоб показати свою емоційну залученість на зйомках. Стріп каже, що ставиться до необхідності заплакати в потрібний момент як до будь-якої іншої частини своєї роботи - це тільки завдання для вирішення.

"Найважче - це зробити щось, коли тобі не хочеться цього робити, - поділилася вона. - Ти думаєш про те, що відбувається в реальному житті. А потім тобі потрібно прикинутися веселим, коли ти зовсім не відчуваєш радості. Тобі потрібно плакати в найкращий день твого життя. Дивно і складно зображати те, що далеко від реальності. Але нам потрібні актори. Вони допомагають нам усвідомити наші власні емоції. Вони втішають нас. Завдяки їм ми розуміємо, що ми не самотні". Іншими словами, кожен раз, коли Меріл Стріп потрібно пустити сльозу на знімальному майданчику, вона згадує про те, як важливо те, що вона робить.

×