Стереотипи поволі залишаються в минулому. Я вже почав звикати до люб"язних працівників ЖЕКу, швидких міліціонерів за викликом і усміхнених продавців у крамницях. Ще трохи — й життя подарує нам чесних політиків і добрих охоронців у посольствах.
Страшенно люблю ламати свої стереотипи. От як я уявляв раніше, скажімо, водіїв трамваїв? Трохи повна і втомлена життям жінка, рухи доведені до автоматизму, невисока зарплатня, нахабні водії іномарок, п"яничка-чоловік?
Аж раптом: шок! Заходжу до трамвая через передні двері й німію від побаченого. За кермом — стрункий сорокарічний плейбой зі стильною стрижкою і фарбованим волоссям, у лівому вусі — елегантний золотий кульчик, білосніжна майка "Lacoste" і фривольні фірмові шорти. Перша думка: "Це не трамвай!" Друга думка: "Це гей-клуб на колесах!" Третя: "А що в цьому, зрештою, ненормального?"
Невисока зарплатня, п"яничка-чоловік
І справді, живе собі людина, яка любить себе і при цьому кайфує від власної професії. Адже не існує непрестижних професій і негарних людей. Чому б і водієві трамвая не мати модельної зовнішності й не полірувати собі нігті. Головне — чесно працювати і, зокрема, не затискати пасажирів дверима.
Іноді, коли мене дістає розумова праця з її регулярними депресіями, я мрію про радикальну зміну виду діяльності. Дивлячись на розмірену і, як здається, неважку роботу трамвайника, я часом хочу помінятися з ним ролями. Мені так і кортить підійти до нього і запропонувати: "А давай я покерую трамваєм, а ти перекладеш книжку і напишеш статтю?".
Та хто мене туди візьме? Ні стильної зачіски, ні фарбованого волосся, ні майки "Lacoste"? Один лише кульчик у лівому вусі, та й той срібний.
1 
1
Коментарі
4