Слони-дворняги

 

Я живу в країні, де яблука майже удвічі дорожчі від бананів. Хоч яблука в нас ростуть, здається, на кожному кроці, а банани привозять з далеких "бананових республік".

Картопля в ціновій категорії нестримно наближається до апельсинів і перетворюється на предмет розкоші. Півторакілограмовий ананас упав у ціні настільки, що його можна придбати дешевше, ніж кілограм української телятини. Якимось дивом ще сало дешевше від ананасів. Кілограм сала коштує приблизно стільки ж, як кілограм ківі.

А колись фруктова екзотика марилась у дитячих снах. Її привозили з Москви, ділили на дольки й додавали засушену шкірку до краснодарського чаю. Тепер уже й чай давно не краснодарський, і сни не дитячі, і цитрусові майже рідні. Бо ж і революція в нас була аж ніяк не яблучна. А помаранчева або, як нещодавно висловився Президент, "апельсинова". Хвалити Бога, хоч не бананова і не гранатова.

Кілограм сала коштує приблизно стільки ж, як кілограм ківі

Я живу в країні, де вітчизняна книга приблизно вдвічі дорожча від імпортної російської. Де молоді таланти міняють усе ще чомусь непрестижну українську мову на "касову" російську. Де в кінотеатрах бояться перекладати фільми державною мовою. Де політики, засукавши рукави, працюють на інтереси чужої країни. Іноді здається, що живеш у якомусь коридорі, де завжди прохолодний протяг. Навіть улітку.

Крізь цей коридор провалюються в чужі благополучні квартири наші таланти й мізки. Наша краса і сила. Чи на роду нам написано тягти цю, як казав Поет, "планиду грузьку" країни Транзитії — між морозною Євразією і ситою Шенгенією?

Добре хоч, що тут слони по вулицях не гуляють. Слони-дворняги? Цього б моє серце точно не витримало.

×