Алкоголю я не люблю. А серед алкоголю особливо не люблю слабоалкогольних напоїв. Різні суміші коли та рому, соку й пива, горілки й соку залишають після себе якесь оманливе враження: п'яний, а ніби й не пив, як людина, а балувався. Немовби пив, але так — упівсили, залишаючи собі якийсь простір для маневру або втечі.
Я пам'ятаю перші дні слабоалкоголки. Це було 1997 року. Кілька днів перед тим я влаштувався на свою першу роботу і був настільки радий, що старався не дихати. Стояв спекотний липневий ранок. Я проходив біля Шулявки і в одному кіоску купив наосліп дві пляшки ром-коли, які одним махом випив. До роботи йшов похитуючись. Не розумів, звідки це сп'яніння. Це ж просто кола.
Я дихав і щось дурне говорив — від рому млоїло і сушило. Начальник, почувши від мене перегар, суворо запитав:
— Андрію, ви випили?
І тоді я вперше, мабуть, і востаннє в житті відповів:
— Так, я випив, але я не знав. Більше цього не повториться.
Це повторилося. Слабоалкоголка... Уже в середині 2000-х. З дівчатами в рідному місті познайомився. Вони були дуже вимогливі й невеселі як на дівчат мого рідного міста. Зовсім якісь і неприступні, як Стара фортеця. Досі пам'ятаю, що як продовження бесіди одна з них запропонувала умову:
— Якщо у вас нормальні мислі, то зайдіть у "Вогник" і купіть нам слабоалкоголки. По дві бутилки для каждої.
Мислі в мене були нормальні. Я купив їм багато різного кольорового пійла, вийшов, а їх уже не було. Так я опинився сам на сам із кількома літрами слабоалкоголки і без дівчат, яким уперше в житті був аж настільки непотрібний. Тоді здалося, що дійшов до ручки. Чому вони не пішли, забравши в мене ці пляшки? Я не розумів, що робити, і все списав на традиції нового покоління. А може, дівчата насправді були порядні та старомодні?
Я сидів біля водойми і заливав єдину на всю свою голову мисль: більше цього не повториться.
2 
1
Коментарі
8