Я ніколи в житті не мав пса і навіть не уявляв себе в ролі собачника. Хазяї породистих ротвейлерів, вівчарок і мопсів завжди здавалися мені членами якоїсь дивної секти. І мова їхня, і спосіб мислення мене — затятого котомана — трохи смішили. А їхню так звану любов я пояснював палким бажанням слабких людських істот домінувати над іще слабшими.
Півтора місяця тому в наше життя увійшло цуценя ньюфаундленда. Рішення взяти його було прийнято блискавично, і я навіть не встиг злякатися. Проте чотиримісячна Ґава виявилася ідеальною істотою. Уже на п"ятому тижні вона припинила справляти свої потреби вдома. Ґава дорослішає, набирає вагу і завойовує нашу повагу. Вона вже розрізняє людей, вичитує в їхніх думках добрі та злі наміри. Обов"язково обгавкає того, хто злиться, і ніколи не зробить цього, коли зустріне когось усміхненого.
Я вдячний людям, що викидають недосмоктані чупа-чупси
За правдолюбство Ґави часто доводиться вибачатися: "Що ви! Вона не вкусить! Вона любить дітей! Та вона ще цуценя!" Саме вона відкрила переді мною світ всюдисущого сміття, якого, виявляється, просто море і якого ти не помічав. Поки малий, кожен пес є таким собі пилососом. Не завжди вдається зупинити її пориви, тому я вдячний людям, що викидають зі своїх вікон риб"ячі кістки, сухарі та недосмоктані чупа-чупси. І готовий розстріляти тих, хто розкидає розбите скло і недопалки, розливає хімію.
Кілька днів тому прийшла до нас у гості Ґавина "мама". Довідавшись, що ми гуляємо на шкільному стадіоні, вона майже закричала:
— Не водіть її туди! Особливо під час канікул. Там труять щурів.
Відгодовані щурі завбільшки з таксу кайфують на смітнику просто за школою. Їх труять по кілька разів на рік, але це не допомагає. Смітник там, здається, вічний. Сьогодні Ґава нагавкала на нього. І, як завжди, не помилилася.
1 
1
Коментарі
1