Із сумновідомою мадам Фурцевою — міністром культури СРСР за Брежнєва — одного разу сталася смішна історія. Якось вона намагалася нав"язати старим мхатівським майстрам співпрацю з акторами народних театрів. Але підвівся Василь Ліванов і сказав: "Екатерина Алексеевна, ответьте, если бы у вас была внематочная беременность, вы бы пошли к гинекологу-любителю?"
Згадую я цей анекдот не лише тоді, коли мені "парять фуфло" під виглядом цукерки, а насамперед як приклад геніального вміння зімпровізувати. "Знайтися" в певній ситуації зі словом і ділом — ціле мистецтво, яким володіють одиниці. Здебільшого наші люди неповороткі у слові, що іноді виливається елементарним хамством. Часто народжується воно від нездатності реагувати на життєві ситуації. Нееластичний ми народ.
Натомість мене завжди вражав талант поляків до гострого слова. Причому каламбурять і жартують вони тонко й елегантно — незалежно від віку і статі.
Мене завжди вражав талант поляків до гострого слова
Одна екзальтована бабуся вчепилася якось до мене у варшавському метро. З безпосередністю, властивою божевільним або святим, вона розповіла мені свою біографію, і я вкотре пожалкував, що не маю із собою диктофона. Це був справжній фонтан позитиву, від якого не хотілося ховатися. Навпаки, раптом здалося, що добрий ангел підіслав мені цю жінку для передачі якогось важливого знання. Наприкінці я зрозумів, навіщо все це. Вона начебто знічев"я зізналася:
— А один телепень мені й каже: "Бабо, ти маєш кота в голові!" — це українською значить "не всі вдома". — А я йому відповідаю: "Ну то й що?! Зате мій кіт породистий!".
Я тоді збагнув важливу річ: все хороше починається з іронічного погляду на самого себе. Насамперед важливо розібратися зі своїми котами в голові. Ну, для початку слід визнати їхнє існування.
1 
1
Коментарі
3