Усе життя був переконаний, що ніколи не зустріну Олійника, який не пише вірші, а виробляє олію; Стельмаха, який не пише епічні романи або очолює Нацбанк, а робить вози, плуги і рала; Драча, який? До речі, чим займаються драчі? Сподіваюся, чимось корисним. Тобто йдеться про людину, діяльність якої цілком відповідає її прізвищу.
Ну, траплялися в житті випадки, коли професія чи талант лише співзвучні з прізвищами. Адже прізвище поета Римарука все-таки походить не від рими, а музикант Лабанський ніяким боком не пов"язаний із жаргонним дієсловом "лабати".
Про себе — носія певного прізвища — я взагалі мовчу. У моїй родині, здається, ніхто ніколи бочки не робив. Та й до дерева як до матеріалу особливого потягу не було.
Аж ось зустрічаю приятеля, який розповідає, що збирається провести серпневу відпустку в Данії.
Чим займаються драчі?
— Файно, — кажу я, — і нестандартно. Їдеш туди, бо там улітку не так спекотно? А чому не в Палангу чи Юрмалу? Гарні балтійські курорти, і вже точно дешевші за данські.
— Та ні, — відповідає він. — Я туди не на пляжі їду, а до свого друга, який там уже кілька років працює.
— Комп"ютерник, мабуть?
— Та де! Біля свиней працює. Більше того, в нього навіть прізвище відповідне — Свинарчук.
Моя радість не мала меж! Крім того, виявилося, що він не просто там заробляє нелегку копійку, як переважна більшість українських заробітчан, а робить це з душею, суперпрофесійно і цілком легально. Адже і батько його, і дід також спеціалізуються на свинях.
Тепер у підданстві українського свинаря чотири тисячі данських кнурів, льох, кабанів і підсвинків. Сподіваюся, їм добре з нашим Свинарчуком. Цікаво тільки: а як українським свиням без нього?
1 
1
Коментарі
1