Це сталося півтора тижня тому на Подолі. Дріботів неприємний дощик, було волого, і хотілося гарячого чаю. Я йшов, опустивши очі додолу, і думав про щось своє. Раптом метрів за двадцять замаячила дивна фігура в чорному. Фігура була в одній з останніх стадій сп"яніння. Я звик до п"яних у нашій країні — особливо у п"ятницю ввечері та у вихідні. Однак був білий день понеділка.
Метрів за п"ять мої короткозорі очі почали округлюватися. То був молодий православний чернець. Заплямована ряса, немите волосся, цапова борідка, смішна шапка, масні губи, які заїдали горілку чимось жирним, найімовірніше, салом. Чоловік років тридцяти. Десь за два метри почувся горілчаний перегар. Чернець зупинився і намагався сфокусувати зір на мені. Мабуть, я здався йому якимось церковним інспектором, бо в мене також була борода. Він виструнчився, як на параді, і був готовий відповідати на всі питання.
Метрів за два почувся горілчаний перегар
Але я не збирався зупинятись і йшов далі. Чернець вдячно обвів мене мутним поглядом і раптом задерев"янів. Прикипівши поглядом до мого лівого вуха, на якому висіла срібна сережка, він вирішив вступити зі мною в контакт.
— Изыди, нечисть американская! — закричав він і почав завзято хреститися. — Прочь, вон отсюда!
Я здивувався вдруге, обійшов його і прискорив крок. Пройшовши кілька метрів, озирнувся і побачив ченця вже на колінах. Він молився до Богородиці і всіх святих своєю церковною мовою. Видовище це було не для нервових — я майже побіг.
Через годину, проходячи повз місце зустрічі з духовною особою, я шукав слідів його присутності. Але ченця не було. Зате на місці його раптового релігійного екстазу красувалася блювотна кашка.
— Слава Богу, — подумав я, — попустило чувака.
1 
1
Коментарі
8