Продайте цього шарпака і забудьте – коли варто збути авто

Усе залежить від стилю життя власника автомобіля, його навиків поводження із технікою й особливостей машини. Однак інколи невеликі, на перший погляд, пошкодження чи мінімальні проблеми можуть призвести до величезних витрат на ремонт машини. А інколи є й пряма загроза безпеці водія і пасажирів, - каже Gazeta.ua Олексій Коваль, працює в автосервісі по вул. Великій Кільцевій. Він розповідає про випадки, коли краще позбутися автомобіля.

Все залежить від багатьох випадків – ринкової вартості машини, пробігу, стану, вимог до неї. Якщо, скажімо, машина пройшла протягом трьох років 130-140 тисяч кілометрів, то незалежно від марки, можна думати про те, щоб її замінити. Далі можуть початися поломки і її ціна падатиме.

Найпопулярніша ситуація – це машина після аварії. При аварії деформується весь кузов, силові елементи. Зварні точки стають слабшими, з часом погіршується його геометрія, шини починають нерівномірно стиратися. Будь-які підфарбування не будуть такими якісними, як на заводі. Нерідко під ними починається іржа й корозія. Деталі починають гнити.

Поява так званих "рижиків". Це оранжеві точки під фарбою. Це означає, що метал кузова почав іржавіти і ці точки від появи перших за рік-два з'являються в багатьох місцях. З часом потрібно буде фарбувати повністю деталі. Продати машину з перефарбованими деталями за приємну ціну складніше. На неї всі дивитимуться, як на авто після ремонту. Ще варто прощатися з машиною, якщо вона почала протікати. Це може бути в багатьох точках – біля ручника, важеля коробки передач, під лобовим склом чи ще десь. Це означає, знову таки, дефекти кузова. Така машина приноситиме надалі все більше і більше сюрпризів. У салоні буде завжди тхнути чимось гнилим. У майбутньому таке авто збути буде дуже складно.

Перше, це коли машина працювала певний час без охолоджувальної рідини або з її мінімальною кількістю. Це означає, що чимало прокладок треба буде змінити, виникнуть проблеми із охолоджувальною системою тощо. Друга проблема – коли двигун працював без мастила. Якщо вже так сталося, то це означає, що рухомі деталі двигуна перегрілися й пошкодили одна одну. Після цього відновити двигун заміною кількох деталей не вийде. В силовому агрегаті дуже багато частин, які ламаються через відсутність масла. Простіше вже купити вживаний двигун у робочому стані. Але й з ним можуть бути проблеми. Адже двигуни мають номер агрегату. Заміну потрібно проводити регламентовано, щоб не виникло проблем із документами.

У жодному разі. Не означає, що потрібно обманювати покупця і замовчувати це. Але все ж для себе це буде більше клопотів, ніж задоволення. Вода призводить до появи корозії на кузові у тих місцях, де не проводять антикорозійну обробку. Це металеві деталі за панеллю приладів, під оббивкою салону, на кріпленні сидінь, у багажному відділенні. Запах сирості, який є в будь-якому "потопельнику" майже неможливо вивести, але це не головне. У таких машинах часто виникають проблеми із електронікою, а при першому запуску двигуна після "пірнання" може бути гідроудар.

Глюки бувають у багатьох сучасних машин. Час від часу їх виправляють на СТО. Найстрашніше, коли починаються проблеми зі звичними речами. До мене потрапляють періодично такі автівки. Наприклад, вмикаєш задній хід – і вмикається салонний ліхтар. Вмикаєш задню передачу - авто починає повідомляти, що увімкнений ручник і так далі. Це означає, що сталися якісь проблеми із проводкою у підлозі автівки. Швидше за все, розплавилася ізоляція з невідомих причин і все це треба міняти. Це коштує чималих коштів. У випадку з бюджетними автівками такий ремонт невиправданий.

Буває на якийсь рік експлуатації виявляється, що був серйозний кузовний ремонт, що змінені навіть силові кузовні деталі. Часто це є ознакою серйозної ДТП. Буває, що скручений пробіг і сильно зношені деталі, які б не мали бути зношеними, – приводи сидінь, замків дверей тощо. Це означає, що автівка працювала в таксі. Зазвичай такі, незалежно від марки, починають різко сипатися. Протягом двох років після появи перших неприємностей можна перебрати весь двигун і ходову. Аби з цим не морочити голову, краще позбутися такого авто.

До речі, це теж поширена ситуація. Інколи люди бережуть автомобіль як пам'ять про діда, батька чи ще когось там. Я знаю одного чоловіка, який живе в Києві в хрущовці на Нивках і там тримає в поліетилені "Москвича" 1960-х років. Виявилося, це його батька. Коли батько помер, то його хату з гаражем продали. Син забрав собі машину. Їздить на сучасній, а цю тримає. За рік авто покрилося іржею, на нього вже нападали вандали. Їздити чоловік на ньому не планує, бо і комфорт не той, і не зможе це авто впевнено рухатися в потоці сучасного міста. Ось в такому випадку, я вважаю, краще продати машину в хороші руки. Так і сказав тому чоловікові "Продайте цього шарпака і забудьте". А він береже її як пам'ять.

Це складна тема. Перекупи не відчувають нічого. Люди, які на свої гроші купували авто і від'їздили ним хоча б 5 років, важко прощаються. А ті, хто ще й обслуговував сам і ремонтував – ще важче. Знаю це по собі. Свою першу машину "Жигулі" продав легко, бо їздив недовго. А ось свого "Опеля Кадета", який і перефарбовував, і переварював, і сам проводку міняв – вже не так. Дуже шкода було. Тому до машини краще не прив'язуватися. Краще сприймати її як засіб пересування. І важливо поставити собі за правило – кожні три роки змінювати авто. Це мають бути щоразу новіші машини. Тоді можна буде повніше скористатися сучасними автомобільними технологіями.