Сподівався, що ганебна практика кнопкодавства відійде разом із помахом руки Чечетова. Але ця Верховна Рада не поспішає дорослішати. Хоч депутатський корпус і оновився більше, ніж на 50%.

Кнопкодавство – одна з бід парламенту, яка досить сильно закріпилася і вже пустила метастази. Ставити жирну крапку в ганебній практиці голосування "за себе і за того хлопця" ніхто НЕ ХОЧЕ.

Я в парламенті друге скликання. І побачив для себе, що завжди виступають проти "кнопкодавства" ті політсили, які в опозиції і яким це особливо не шкодить. Як тільки вони стають частиною влади, їхня позиція одразу ж змінюється. Це нагадує вислів з відомого кінофільму "опять власть меняется…". Насправді, це тест на міцність для більшості. І вона боїться його "провалити".

З проблемою кнопкодавства у парламенті почав боротися ще торік. У попередній Раді був зареєстрований мій законопроект про особисте голосування. Але майже рік він припадав пилом, бо, насправді, в стінах попереднього парламенту не було більшості бажаючих голосувати за це рішення. Днями зареєстрував оновлений варіант під №1744. Коротко: мова про застосування дисциплінарних заходів по відношенню до "кнопкодавів" (заборона брати участь в 10-ти пленарних засіданнях ВР, враховуючи засідання комітетів та комітетські слухання з позбавленням депутатської зарплати).

Був, чесно кажучи, вражений, коли підняв це питання серед колег-депутатів і попросив не те що гарантію проголосувати за нього в сесійній залі – лише підтримати законопроект підписами (значна частина підписів могла би стати гарантією того, що його не "відфутболять" вкотре і не відправлять в довгий ящик, як це роблять з більшістю некомфортних документів).

Поспілкувався щонайменше з двома десятками людьми. І що я побачив? Ніхто не хоче навіть усвідомлювати, що за гріхи треба нести покарання. Наприклад, представники однієї з фракцій відмовились підписувати, бо, мовляв, не на часі це питання, іншим не сподобалася норма про заборону блокувати трибуну Верховної Ради. Але ж це діюча норма Регламенту?

Вирішення питання "кнопкодавства" для мене – одне з принципових. Та я розумію, що без підтримки, точніше, тиску громадськості цей віз не зрушити з місця.