Один мій знайомий навесні казав: "Не буду сіяти кукурудзу, ось побачиш, що восени з газом почнуться проблеми". Тоді ми посміялися над його побоюваннями - аграрії звикли орієнтуватись на погоду, думати про ціни, елеватори, транспорт. Але не про газ - він був завжди, і основною складністю було за нього заплатити.

Вже влітку стало зрозуміло, що знайомий був правий. В середині літа було незрозуміло, чи отримають аграрії газ? І нехай те, що аграріям його потрібно не стільки, як металургам, але й без нього неможливо висушити кукурудзу, переробити цукровий буряк. Його потребують всі тваринницькі та птахівницькі комплекси.

НАК "Нафтогаз" обіцяв укласти договори, люди готували папери, вони лежали й чекали свого часу, а фермери напружено думали: що ще зробити, аби не залишитися без палива? А тепер уявіть себе на місці директора, наприклад, цукропереробного заводу. Практично всі вони працюють на газу, до осені уклали договори про закупку буряка і дехто навіть вже заплатив аванс. А завод без газу не працює. І зараз ніби паливо є, але незрозуміло, а чи буде воно далі, а чи запускати завод взагалі?

У підсумку, звичайно, аграріїв без газу не залишили. Але ситуація літа-осені явно показала, що уряд не дивиться на речі комплексно. Він латає дірки: ось у нас проблеми з НАК "Нафтогаз", давайте щось робити. Тут у нас проблеми з гривнею, давайте ще щось придумаємо. Ми спостерігаємо за постійними шараханнями то вправо, то вліво. Але ж при цьому ніхто НЕ МИСЛИТЬ системно, паралельно гроблячи окремі підприємства і створюючи проблеми цілим галузям.

Падіння гривні та здорожчання газу призвело до того, що селітра (добриво, яке найбільше використовують аграрії), подорожчала практично до 5 тисяч гривень за тонну. Фермери, яким довелося купувати за новими цінами не тільки її, а й насіння, паливо та запчастини для техніки, свої витрати на добриво врізали. І зараз його використання впало до рівня 2008 року. Що маємо в результаті? Виходить, що шість років, за які фермери поступово привчалися не економити на витратних матеріалах і прагнули наростити врожайність, можна викреслити з пам'яті.

Тепер уряд додатково заважає хімікам шукати дешевший газ або більш вигідні умови й купувати його на зовнішніх ринках або у приватних видобувників. Тепер весь газ треба купувати саме в "Нафтогазу". Так вирішив Кабмін. А те, що навесні це приведе до того, що селітра підскочить у ціні до 6 тисяч за тонну, що її майже не внесуть, а врожай наступного року стане недосяжним рекордом - мало кого хвилює.

Зашкодить це і великим компаніям. Багато з них вже уклали договори про постачання газу з приватними газовидобувниками, тому що ті обіцяли їм знижки та право платити з відстрочкою. Тепер всі ці договори треба переглядати. А значить, переглядати й плани інвестицій, скорочувати людей, зменшувати виплати в бюджет, який аграрії зараз забезпечують, певно, більше всіх інших. Але, здається, уряд готовий пожертвувати і найприбутковішою галуззю заради своїх цілей.

Однак економіка з цим миритися не буде. Відсутність системного мислення вона не пробачає.