Юлю арештували!

Юлю арештували. Нічого дивного, в принципі. Все воно до того йшло. Дивно інше – те, в якій формі це було зроблено. Ніби усе й вірно – у п'ятницю, після обіду, коли усі по домах і дачах роз'їхалися. З цим все нормально. З точки зору Бойка-Януковича (чи хто там за цим стоїть?) навіть бездоганно.

Не бездоганно з іншим – що це навіть для вигляду не було упаковано хоч в якусь пристойну форму. Не кажу вже про справедливість чи пошук істини – ніхто в Україні давно вже подібного від  наших прокурорів і суддів не чекає..

Кажу про повагу до власного народу. Є така стара істина ще комуністичної доби – можна робити що завгодно і як завгодно – але народу це обов'язково має бути подано у вигляді бездоганно правильного логічного обґрунтування. Не конче законного чи справедливого, але простого й доступного, логічно вірного.

От садили, скажімо, друзів Ваших у 30-х чи в кінці 40-х в тюрму, так зате ж пояснювали, що йде війна з капіталістичним світом! Що вороги на кожному кроці! Що й ви сам, можливо, теж ворог! І люди вірили. Собі не вірили, а партії вірили. Бо вона все знала і все могла пояснити! За справу велику боролася!

Тепер не так. Навіщо і кому було потрібно ув'язнювати Юлю, пояснити не може ніхто. Навіть її ярі противники. Кажуть –  хамила і вела себе недостойно. Ну справді хамила, ну і що? Мені он теж це не подобалося – і що з того?

Ви ж влада – маєте знати, що в таких випадках робити! Завели б тоді іще одну справу за неповагу до суду, чи що? 15 діб виправних робіт би вліпили. Ще щось. До даної справи це яке відношення має?

І що вже точно – ні в якому разі влада не повинна була опускатися до її рівня. Вона, як підсудна, може собі це дозволити – за правом слабшого. Прокуратура і суд – ні. Слабший завжди правий і завжди повинен використовувати усі засоби для свого захисту – на те він і слабший.

А сильніший має бути благородним і великодушним. Ну як Сталін. Візьме – та й пожаліє одного-двох з „розстрільної сотні"! І все – люди його вже люблять. А тепер що?

Максимум, до чого змогла додуматися прокуратора – так це зачіску у підсудної скопіювати. Цікаво – довго думали перед тим залишками своїх мізків? Може б краще замість того хоч якийсь склад злочину пошукали?

Хоча б для виду – знову ж. А то судять за підписання міждержавних договорів. Ну і Путіна тоді теж треба судити – він же теж там свій підпис ставив. Не даремно ж он як розхвилювався тепер, правда ж? Значить совість нечиста!

Можна й персоною нон-грата його оголосити за підписання невигідних Україні договорів! В руслі цієї справи це було б цілком логічно. Як і розірвання дипломатичних відносин з Росією, до речі, теж. Пора?

Але не про це. Про те, як зневажили думкою і волею народу – не представивши йому хоч якогось логічного обґрунтування, навіщо це було зроблено. І кому це було потрібно? Ну ні, „противсіхи", звичайно ж, раді тепер – вони ж-бо єдині щирі українці тепер в нашій землі, їм аби всім іншим чимгірше було. А всі інші „не-такі-щирі" як себе мають почувати?

Бо якщо Юля, з її політичною підтримкою і грошима, не може хоч якось себе захистити, то що вже робити усім нам? В часи Сталіна таке відчуття безпеки давало відчуття чіткості і зрозумілості норм, за якими оцінювали ворогів. І кожен вірив, що він не ворог, правда? А тут?

Ну, правда, можна заспокоїти себе тим, що не є політиком, не маєш грошей, не є публічною людиною, не становиш загрози діючій владі. Хоча... здається просту людину і раніше наші суди чи міліція ніколи нічим хорошим не жалували. Бачиш міліціонера – перейди на інший бік вулиці! Про всяк випадок. Це у нас в крові...

Про прокуратуру вже й не кажу. Їх як чортів уникати треба. Бо чого можна чекати від людей, які з усією серйозністю твердять, що людина собі в голову двічі стріляла? Які в лісі знайшли дерево, від якого куля, що вбила Кушнарьова, зрикошетила буцім-то? Про всяк випадок пояснюю – ліс, це така штука, де дерев багато, і де вони всі однакові!

І якщо вони в лісі серед тисяч дерев можуть знайти мітку від кулі діаметром менше сантиметра, то у Вас вдома чи в кишені знайдуть те, що ніякому Кіо й близько не снилося! Фокусники, типу. Від них не те, що на іншу сторону вулиці втікати треба, але ще й вбік відвертатися, щоб навіть в очі не дивитися.

Але раніше у всіх нас була хоч якась ілюзорна надія, породжена новим капіталістичним ладом. Дурнувата, звичайно – мовляв виб'юся колись в люди – буде не так, як зараз! Любий суд куплю! Всі діла порішаю і ніхто більше ніколи не посміє на мене навіть пальця підняти! А тепер кожен, дивлячись на Юлю, зрозумів, що це не так. І враз відчув себе абсолютно беззахисним.

І ось це – найгірший наслідок цього безглуздого арешту для нинішньої влади. Бо коли людина беззахисна, вона прагне до об'єднання. І перестає боятися. Що ж тобі боятися, коли все вже й так погано?

Ой, чи не граються Бойки-Азарови з вогнем? Вони точно впевненні, що роблять все правильно? Хоча б для себе – про Україну вже й не кажу. Бо схоже, що вони такого слова навіть не знають... А пора би й вивчити, пора... Щоб знати потім, звідки втікати доведеться....

Ігор Лубківський

07.08.2011