Киевский метрополитен устроил экскурсию на станцию, строительство которой заморожено уже 20 лет.
В центре города между станциями "Золоті ворота" и "Лук'янівська" размещена "Львівська брама". На неделе пресс-служба предприятия объявила, как и когда можно на ней побывать, - сообщает Gazeta.ua.
Избранными стали читатели страницы киевского метро в соцсети Facebook, чьи комментарии набрали наибольшее количество предпочтений под анонсом экскурсии.
Именно эти люди знали, где найти заколдованную платформу 9 ¾, как в книге о Гарри Поттере. Специальный "экспресс" привез с конечной на "Львівську браму" без остановок на промежуточных станциях.
Киевские чиновники год за годом уверяют, что эта станция готова на 90%. Задержка с открытием - через неутвержденный проект Львовской площади, куда должны выводить эскалаторы.
Среди посетителей, не афишируя свою персону, был известный киевский диґер, автор блога о киевских крышах и подземельях general-kosmosa.livejournal.com.
"Очень рад, что есть такое мероприятие. Надеюсь, эта практика будет продолжаться", - делится впечатлениями он.
Сколько раз посещал станцию, не признается. На его блоге есть фотосессии с этого места и других местностей подземного Киева.
Проект интерьера станции "Львовская брама" можно увидеть в музее метрополитена, над выходом из станции "Политехнический институт".
О славном Львовском метро во время экскурсии не вспоминали. Кажется, все посетители счастливо вернулись и никто не заблудился, как писатель из Львова Александр Ирванец, который около полуночи ненароком вышел на не своему станции:
...Як тебе не любити, Києве мій! Ну, не любити можна по всякому. Можна тихо і злобно, крадькома, як москаль який-небудь. А можна відверто, з розпачем, як ось я, наприклад, зараз. ... В голові магнітофончик слухняно прокручує попереднє неуважно прослухане повідомлення, точнісінько як на автовідповідачі в телефоні: "Станція "Львівська брама", технічна зупинка". Оце так!.. Що ж робити? Що це за станція?! Потяг відходить повз тебе в овальну глибінь тунелю, пролітають самотні постаті пасажирів у освітлених вікнах вагонів – і настає майже цілковита темрява. Під ногами – якась цементова підлога, суха й холодна, ти відчуваєш це дуже виразно, обома ногами, особливо лівою, тією, яку промочив, ступаючи з тролейбуса в калюжу. ... Темрява навкруги потрохи звикає до твоїх очей – чи, може, навпаки? – і ти поступово починаєш бачити якісь темно-сірі колони, напевно, теж запилюжені, з кінцями арматури, що стирчать угору і донизу, їх слід обережно переступити, високо задерши ногу, щоб не зачепитися штаниною – і тепер можна роздивитися праворуч-ліворуч. Саме ліворуч в суцільній темноті, яка там, ліворуч, перестає бути суцільною, можна побачити трішки світла, неначе каганець у великій скляній посудині. А підійшовши ще на кілька кроків, ти вже бачиш, що це округла засклена будочка, в якій сидить жінка у синій шинелі з петлицями співробітниці метрополітену і присвічуючи собі ліхтариком, читає газету "Киевские ведомости". Почувши кроки, вона повертає ліхтарика у твій бік, висвітлюючи усього тебе з голови до ніг, і якось навіть не дуже здивовано промовляє: "Поїздів уже не буде, мущина, ні в ту, ні в другу сторону. А ескалатор тоже уже виключений...", - Александр Ирванец, рассказ "Львівсьа Брама".
Репортаж с путешествия ищите в ближайшем номере печатного издания "Газета по-украински".
5 
7644
Комментарии
2