Київський метрополітен влаштував екскурсію на станцію, будівництво якої заморожене вже 20 років.
В центрі міста між станціями "Золоті ворота" та "Лук'янівська" розміщена "Львівська брама". На тижні прес-служба підприємства оголосила, як і коли можна на ній побувати, - повідомляє Gazeta.ua.
Обраними стали читачі сторінки київського метро в соцмережі Facebook, чиї коментарі назбирали найбільше вподобань під оголошенням про екскурсію.
Саме ці люди знали, де знайти зачаровану платформу 9 ¾, як у книзі про Гаррі Поттера. Спеціальний "експрес" привіз із кінцевої на "Львівську браму" без зупинок на проміжних станціях.
Київські чиновники рік за роком запевняють, що "Львівська брама" готова на 90%. Затримка з відкриттям - через незатверджений проект Львівської площі, куди повинні виводитись ескалатори.
"Дуже радію, що є такий захід. Сподіваюся, ця практика буде продовжуватися", - ділиться враженнями він.
Скільки разів відвідував станцію, не зізнається. На його блозі є фотосесії з цього місця та інших місцин підземного Києва.
Про славне Львівське метро під час екскурсії не згадували. Здається, всі відвідувачі щасливо повернулись і ніхто не заблукав, як письменник зі Львова Олександр Ірванець, який близько півночі ненароком вийшов на не своїй станції:
...Як тебе не любити, Києве мій! Ну, не любити можна по всякому. Можна тихо і злобно, крадькома, як москаль який-небудь. А можна відверто, з розпачем, як ось я, наприклад, зараз. ... В голові магнітофончик слухняно прокручує попереднє неуважно прослухане повідомлення, точнісінько як на автовідповідачі в телефоні: "Станція "Львівська брама", технічна зупинка". Оце так!.. Що ж робити? Що це за станція?! Потяг відходить повз тебе в овальну глибінь тунелю, пролітають самотні постаті пасажирів у освітлених вікнах вагонів – і настає майже цілковита темрява. Під ногами – якась цементова підлога, суха й холодна, ти відчуваєш це дуже виразно, обома ногами, особливо лівою, тією, яку промочив, ступаючи з тролейбуса в калюжу. ... Темрява навкруги потрохи звикає до твоїх очей – чи, може, навпаки? – і ти поступово починаєш бачити якісь темно-сірі колони, напевно, теж запилюжені, з кінцями арматури, що стирчать угору і донизу, їх слід обережно переступити, високо задерши ногу, щоб не зачепитися штаниною – і тепер можна роздивитися праворуч-ліворуч. Саме ліворуч в суцільній темноті, яка там, ліворуч, перестає бути суцільною, можна побачити трішки світла, неначе каганець у великій скляній посудині. А підійшовши ще на кілька кроків, ти вже бачиш, що це округла засклена будочка, в якій сидить жінка у синій шинелі з петлицями співробітниці метрополітену і присвічуючи собі ліхтариком, читає газету "Киевские ведомости". Почувши кроки, вона повертає ліхтарика у твій бік, висвітлюючи усього тебе з голови до ніг, і якось навіть не дуже здивовано промовляє: "Поїздів уже не буде, мущина, ні в ту, ні в другу сторону. А ескалатор тоже уже виключений...", - Олександр Ірванець, оповідання "Львівська Брама".
Репортаж із мандрівки шукайте в найближчому числі друкованого видання "Газета по-українськи".
5 
7644
Коментарі
2