"Нічого свого немає. Навіть сало і то польське або венгерське везуть. Стидоба, — розмовляють в автобусі дві літні жінки. — Колись було свого кабанчика заведеш... А зараз хіба його на пенсію відкормиш?"
Жінка в картатій хустці каже, ходила напередодні на ринок. Хотіла купити кілограм сала. Його ціна нині 26 грн. Торік продавали по 16.
— Дороге, бо імпортне. Свого нема ума виростити, — хитає головою. — Я його навчилася розпізнавать. На польському салі шкурка твердюча. Наче воно й не смалене. І саме сало таке тверде, що не вжуєш.
— А я його на тижні купила. Хотіла дідові яєшні насмажити, — перебиває друга. — А воно зовсім не топиться. По сковорідці його поганяла та на тарілку виклала.
Я сала не купувала вже понад рік. Споживати його не маю звички. Тиждень тому ходила м"ясним павільйоном. Прилавки завалені м"ясом, яке не купують. Продавці перемовляються між собою. Коли починаю розпитувати про те, звідки привезене м"ясо, — сердяться.
Прилавки завалені м"ясом, яке не купують
— Своє рідне, — кажуть нехотя.
Кілограм свинини можна купити за 50 грн, яловичину — на 10 грн дешевше.
— Я подивлюся та піду, — бурмоче під ніс пенсіонерка, ходячи між рядами. — Не з моєю пенсією м"ясо купувати.
За радянських часів людина споживала 85 кг м"яса протягом року. За місяць це трохи більше як 7 кг. На тиждень виходило кілограм і 700 г. Цікаво, скільки споживають нині? Сама востаннє я купувала м"ясо до Різдвяних свят.
7 
35413
Коментарі