Володимир Солтис, 74 роки, доцент кафедри економічної теорії та економічних досліджень Полтавської державної аграрної академії.

— До всіх ставлю такі вимоги, які ставили до мене, коли вчився. Студент повинен ходити на кожну пару, мати всі лекції, відповідати на більшості практичних, писати доповіді й реферати. Не прощаю брехні й непідготовленості до семінарів. Зі студентами суворий, бо інакше вилізуть на голову. Вдома стаю значно м'якший.

Під час екзамену можу зрізати відмінника, хоча після того сильно переживаю.

Якщо знаходжу шпаргалку, пропоную відповісти усно, бо є студенти, які не можуть не підглянути. Коли студент весь семестр вчився на трійки, то більше ставлю рідко.

Винятки з правил роблю для студентів, які працюють або пропускають заняття через хворобу.

Люблю співати. Був першим тенором у народному хорі "Калина". Бігав по 12 кілометрів, цим вилікувався від тютюнової залежності. До 69 років їздив по 32 кілометри на велосипеді.

Микола Степаненко, 53 роки, ректор Полтавського національного педагогічного університету.

— Не люблю, коли студенти на іспитах користуються шпаргалками. Теперішня молодь їх лінується писати.

Визначаю, чи є шпаргалка, за поведінкою. Коли дитина приходить і ніяковіє, мнеться-треться, значить, щось там нечисто. Спочатку, коли знаходив на іспиті шпаргалку, міг і з аудиторії вигнати.

Реагую стриманіше, коли шпаргалку написав студент. Це теж нелегка праця — втиснути у вузесеньку гармошку паперу всі лекції. Але коли студент користується чужою — це мене дратує шалено. Не можу пробачити, коли на шпаргалки патрають книжки.

Хочу організувати в університеті музей шпаргалок. Назбирав їх дуже багато. Зараз зберігаються у лаборантській.

Найбільше бояться першокурсники, бо дуже швидко читаю лекції і на іспиті питаю той матеріал, який виклав. Щоб встигнути записати все, студенти скорочують та перекручують слова. Мені одна дівчина на іспиті про табуємізми розказувала. Виявилося, це вона так скоротила назву лекції "Табу та евфемізми".

З роками став поблажливіший.

Лідія Ткаченко, 70 років, доцент кафедри внутрішньої медицини №2 Полтавської медичної стоматологічної академії.

— За пару встигаю опитати всіх. Не дозволяю підглядати у підручники чи конспекти. Не терплю запізнень. Тести називаю "угадайками". Переконана, вони не дають належного рівня знань. Коли зі студентами ідемо до хворих, кажу, уявіть, на лікарняному ліжку лежить хтось із ваших близьких. Багато сварять позаочі за вимогливість. По закінченні академії приходять і дякують.

Я закінчила медичне училище, за три роки вступила у медичний інститут у Тернополі. Старалася вчитися, аби отримувати стипендію. З дівчатами чистили картоплю, мили підлогу у лікарнях, аби трохи заробити. До одинадцятої вечора вчилася у бібліотеці. Прийду в гуртожиток, впаду на ліжко від утоми. Під ранок прокидаюся — знову вчуся.

У вільний час читаю книжки з медицини. Трохи дивилася серіал "Інтерни". Лікаря Бикова не засуджую. Інколи корисно підвищити голос на інтерна, бо деякі інакше не розуміють.

Донька Тетяна — доцент кафедри внутрішньої медицини. Маю двох онуків.

Валерій Трегубов, 60 років, завідувач кафедри основ архітектури Полтавського національного технічного університету ім. Кондратюка.

— Архітектором хотів стати з восьмого класу. У Полтаві відкрили архітектурний факультет Полтавського будівельно-інженерного інституту. Вступив туди.

Були й двійки на першому курсі. На другому щось переклацало. Здав на трійку вищу математику, а потім пересклав на п'ятірку. З третього курсу сесію здавав достроково.

Під час навчання захопився історією архітектури та архітектурним проектуванням. Залишитися працювати в інституті запропонували ще під час навчання. Уявляв себе викладачем, тренувався ставити підпис в журналі й заліковці.

Найголовніше для мене — самоповага. Мене характеризують як людину колючу, незручну. Я майже ніколи не йду на компроміс. Не роблю підлостей, не плазую. Оцінки студенту ставлю ті, які він заробив. Якщо ставити вищі, це розбещує.

Ольга Шкурупій, 56 років, завідувач кафедри міжнародної економіки Вищого навчального закладу Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі".

— До студентів молодших курсів більш вимоглива. До старших курсів ставлюся, як до колег. Пояснюю, якщо погано вчитимуться, жодне підприємство такого працівника на роботу не візьме. Жодного разу я не ставила оцінку нижчу за ту, яку студент, так би мовити, заробив протягом семестру.

Коли сама навчалася, один раз не підготувалася до екзамену. То було перед Новим роком. Я закохалася. На екзамен з товарознавства продовольчих товарів із більш як півсотні товарних груп і безлічі їх підгруп вивчила класифікацію тільки двох — "шоколад" і "шампанські вина". В екзаменаційному білеті виявилося питання про помоли борошна. Як наслідок — двійка, перездавати ходила.

Відпустку проводжу у Білорусі. Найкраще проведення часу — в бібліотеках. А от серіалами нехтую, мелодрами взагалі ігнорую. Я оптиміст, краще подивлюся гарну комедію. Люблю усе, що робить "95 квартал".

×