Будинок 67-річного слюсаря Ярослава Бендаса на вул. Ломоносова у Тернополі видно здалеку — на даху стоїть невелика вітрова електростанція з триметровим вітряком.
Пенсіонер будував її 6 років, витративши 2 тис. грн. Торік лише на підігріві води господар зекономив 400 грн, а цьогоріч — уже 800. Електростанція окупиться за 3–4 роки.
— Котел у мене і на газі працює, і на електриці. У вітряну погоду нагрівачі води електрикою забезпечує вітряк, — каже Ярослав Бендас, проводячи мене на подвір"я. — Позаминулої зими без вітряка я спалював 400 кубів газу, а коли він запрацював, витрати зменшилися до 250–300 кубів.
Двоповерховий будинок площею 60 кв. м витримує вітряка вагою понад тонну. Господар спеціально укріплював дах і довго мізкував, як усунути вібрацію.
— Вітряк не тисне на будинок, бо стоїть на "подушках", — розповідає винахідник. — Конструкція встановлена на чотири амортизатори, тому немає вібрації. Коли сильний вітер, щогла хитається — і таким чином не втрачає рівноваги.
Прямуємо до будинку. З коридору залізними сходами піднімаємося на другий поверх.
У кімнаті-майстерні винахідника повно запчастин і пристроїв: вольтметр, різного калібру дроти, гайки, шурупи, викрутки. Дуже схоже на кабінет фізики у школі, якби не телевізор у кутку. Збоку стоїть шафа, навпроти під стіною — диван.
— Я тут працюю і відпочиваю, коли втомлююся, — каже пенсіонер. — Це мені і майстерня, і спальня. Діти на першому поверсі — ніхто мені не заважає.
Ярослав Бендас досі працює слюсарем на заводі "Ватра". Ідею поставити вітряк на даху виплекав у 1992-му, будуючи хату.
— До справи взявся шість років тому, коли товариш подарував мені генератор електричного струму від кіноустановки, — розповідає майстер.
Щоб знали, як керувати вітряком, коли мене не стане
Ярослав Бендас живе з дітьми і внучкою. Розлучений. Доньки Оксана і Наталя учителюють, уже мають свої сім"ї.
— Хочу навчити Мішу, зятя свого, керувати вітряком, щоби знали з дочкою, як користуватися ним, коли мене не стане, — каже Ярослав.
Газовий котел "ЕВГ-180" у Бендасовій хаті автоматично вимикається, коли здіймається вітер.
— Улітку воду грію колонкою, на зиму маю парове опалення, — пояснює пенсіонер. — Котел настроєний на 50 градусів. Розігрівається він газом. Підтримується температура електроенергією від вітряка. Економія.
На термометрі в кімнаті 21 градус вище нуля. Надворі гнуться дерева.
— Зараз тепло — від вітру, — пояснює Бендас.
Вилазимо на дах залізними сходами.
— Сам зварював сходи, і огорожу, і браму, — хвалиться майстер. — Навесні біля хати планую ще зробити фонтан.
Бендас кладе руку на вітряк.
— От і безкоштовна енергія, — каже. — Я його постійно вдосконалюю. Але річ навіть не в економії. Дивлюся на свою роботу — і душа радіє.
Розмах крила вітряка — 3 метри. Пристрій навіть гальма має.
— Часом дмуть надто сильні вітри, а ураган узагалі може все знести, — пояснює Бендас.
Вітряну станцію меншої потужності на даху поставив сусід. Ярослав Миколайович допомагав монтувати конструкцію.
— Якщо тільки брати деталі, а комусь платити за роботу, то все дуже дорого обійдеться. Я все зробив із голови, без будь-яких креслень. Пальці не раз обтовк. Щоби збувати такий вітряк, треба одночасно бути і слюсарем, і електрозварювальником, і електриком.
Нещодавно до Бендаса приїздив фермер із Черкас.
— Хоче зробити вітряк, щоби качати для живності воду, — розповідає про замовлення майстер. — Рано чи пізно життя заставить усіх задуматися, бо енергоресурси вичерпуються.
Кілька років тому Бендас виготовив мотоплуг. Перед тим придумав пристрій, що сам розсував штори у кімнаті. Нині примусив супутникову антену повертатися вертикально і горизонтально. Керує нею за допомогою пульта.
На крилах — сатилітні тарілки
Основні складові вітряної електростанції Ярослава Бендаса — генератор від пересувної кіностанції, задній міст автомобіля "жигулі" та браковані сателітні тарілки, кутова та листова сталь.
Енергію вітряка можна використовувати і для освітлення, але потрібно, щоб постійно дув вітер. Зрештою, можна поставити акумулятор і заряджати його.
Перспективи промислового використання альтернативних джерел енергії на Тернопільщині малі. Гідроелектростанції працюють сезонно, до того ж вони замулені. Щоб використовувати енергію Сонця, надто мало сонячних днів. А постійні вітри дмуть лише в Кременецькому районі.
4 
35413
Коментарі
2