Мінеральна вода "Солуки" несподівано зникла з магазинних полиць. Це першими зауважили хворі, яких мінералка 30 років рятувала від недуг. 43-річній львів"янці Ірині Когут порадили пити "Солуки" після того, як діагностували хронічний холецистит.
— Раніше купувала упаковку води з шести півторалітрових пляшок. Вистачало на два тижні, — розповідає Ірина. — Коли "Солуки" пропала, я її ще зо два рази знаходила, і все.
Село Солуки, що за сім кілометрів від Львова, зустрічає нас розкішними особняками. Людей на вулиці не видно. Робоча пора — усі на городах. На одному з майданчиків будівельники підказують, як проїхати до заводу. Дорога впирається в облуплену браму. Поряд порпаються кури, гріються на сонці індики.
До нас виходить чоловік у чорній формі з написом "Охорона". На подвір"я не пропускає. Говоримо крізь дірки в огорожі:
— Зараз начальник підійде, я нічого не знаю — працюю тільки з лютого.
За кілька метрів від прохідної напіврозібраний цегляний паркан. У траві в"ється стежка й губиться аж на території заводу.
48-річний Богдан Гаранджа, директор із виробництва, просить зачекати: у нього будівельники-підрядчики. ТОВ "Валетудо" — нова назва підприємства. Раніше завод належав УКООПСПІЛЦІ.
— На аукціоні за три мільйони гривень завод купило "Валетудо". Основний інвестор — чех, — каже пан Богдан. — Цехи на ремонті, нічого не працює. Залишилося двоє людей — я й електрик.
Голова Яворівської райдержадміністрації 50-річний Ростислав Новоженець розповів "ГПУ", що в листопаді "Солуки" викупило спільне українське-чеське підприємство.
— Обсяги виробництва падали, — розповідає Новоженець. — У 2002 році випустили продукції на два мільйони гривень, у 2004 — на мільйон 200 тисяч. У 2005 році — на 275 тисяч. Через нестачу коштів підприємство змушене було самоліквідуватися.
Усі на городах
Працівників напередодні продажу звільнили. У Новояворівському міському центрі зайнятості кажуть, що до них одразу звернулися 30 колишніх працівників заводу.
— Може, й не всі прийшли, а лише ті, хто хоче з нашою допомогою знайти нову роботу, — каже директор Новояворівського центру зайнятості Стефа Мушак, 47 років. — Зголосилися 24 жінки та шість чоловіків. Переважно з робочими спеціальностями — зливальники та розливальники води, підсобні робітники, сторожі. Досі залишаються без діла.
47-річний житель Солук Володимир Колодій вважає, що комусь було вигідно довести завод до ручки, аби пізніше продати за безцінь. Виробництво мінеральних вод усюди дає прибутки, тільки на Яворівщині виявилося чомусь збитковим. Усе було підготовлено до продажу, навіть людей одразу відправили на біржу.
На заводі будівельники кладуть шифер, оббивають вагонкою стіни, замінюють баки на воду. Коли у продажу знову з"явиться вода "Солуки", невідомо. "Валетудо" ще не має ліцензії на розлив. Проби води недавно відіслали до Одеси в Науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології. Там повинні зробити висновки щодо лікувальних властивостей води та вміст мінералів.
— Скількох працівників візьмуть на роботу — невідомо. Ми навіть не знаємо, яке обладнання завезуть. Єдине, можу запевнити, вода "Солуки" не зникне. Її будемо розливати для українців. Спочатку у пластикові пляшки, а з часом і в скляні, — обіцяє Богдан Гаранджа.
Із 12 свердловин робочих – чотири
Завод продовольчих товарів "Солуки" було засновано у 1973 році. Площа земельної ділянки — 4 га. Підприємство має 12 свердловин мінеральної води. У робочому стані чотири свердловини.
Раніше на пляшках "Солуки" писали "сульфатно-хлоридна" або "кальцієво-натрієва вода з природним вмістом йоду". Вода мала попит серед людей із захворюваннями кишкового тракту, печінки, жовчовивідних шляхів та нирок.
4 
35413
Коментарі